Оптимізація антикоагулянтної терапії у хворих з цирозом печінки за умов поєднаного перебігу з фібриляцією передсердь

Abstract

Цироз печінки (ЦП) та фібриляція (ФП) передсердь як окремі захворювання є одними з найбільш актуальних проблем сучасної внутрішньої медицини, оскільки супроводжуються значною захворюваністю, поширеністю, зниженням якості життя та смертністю. За даними мета-аналізу поширеність ФП у пацієнтів з цирозом становить 5-7,4%, що вище ніж поширеність ФП у загальній популяції. Поєднана патологія ФП та ЦП супроводжується більш високим рівнем госпіталізації, лікарняної смертності та частішим виникненням таких важких ускладнень, як ішемічний інсульт та гостра ниркова недостатність, в порівнянні з ізольованим перебігом цирозу печінки. Причиною такого стану може бути відсутність належного лікування та відсутність або недоступність в клінічній практиці методів діагностики, які можуть дати повну картину складних процесів, які мають місце у хворих з цирозом печінки та фібриляцією передсердь. Не зважаючи на те, що ФП одне з найбільш поширених захворювань у світі, на даний час невідомо, яким чином воно може впливати на стан гемостазу у хворих з цирозом печінки та які клінічні наслідки може провокувати. Важливою науковою проблемою на теперішній час є пошук діагностичних методів, які здатні точно та коректно оцінювати складні зміни системи гемостазу у пацієнтів з поєднаною патологією ЦП та ФП, оскільки існуючі на даний час є некоректними, невалідованими або недостатньо чутливими. Також, серед важливих наукових питань залишається лікування антикоагулянтними препаратами пацієнтів з поєднаною патологією цирозу печінки та ФП. Необхідність антикоагулянтної профілактики у пацієнтів з ФП для зниження ризику тромботичних ускладнень не має жодних сумнівів, у той час як для поєднаної патології не має чітких офіційних рекомендацій з тромбопрофілактики, заснованих на клінічних випробуваннях. Дані масштабних когортних ретроспективних досліджень пацієнтів з ЦП та ФП підтверджують ефективність антикоагулянтів порівняно з антиагрегантами та плацебо – після лікування значно знижувався ризик тромботичних ускладнень без істотного збільшення ризику кровотеч. Однак, потрібно більше інформації з приводу ефективності та безпеки антикоагулянтів порівняно один з одним та їх впливу на стан системи гемостазу, функціональний стан печінки та нирок у даної категорії хворих.