Проблеми впровадження адміністрування антимікробних препаратів в діяльності закладів охорони здоров'я (результати анкетування лікарів та фармацевтів)

Abstract

Вступ. Адміністрування антимікробних препаратів (ААП) вважається головною стратегією з профілактики та вирішення проблеми антимікробної резистентності. Більшість з останніх даних про проблеми впровадження ААП отримані в лікарнях з великою кількістю ресурсів та в країнах з високим рівнем доходу. Невідомо, чи можна застосувати результати цих досліджень до лікарень з обмеженими ресурсами [3]. Мета. Вивчити проблеми, які відмічають фахівці охорони здоров’я при впровадженні ААП в закладах охорони здоров’я України. Матеріали та методи. За допомогою анонімного он-лайн анкетування опитано з 11 листопада по 20 грудня 2024 р. 146 фахівців (50 фармацевтів та 96 лікарів), які відповідають за впровадження ААП в різних закладах охорони здоров’я України. Аналіз достовірності відмінності частоти виникнення певної ознаки проводився за допомогою критерію хі-квадрат. Результати. Відмічено зменшення загального споживання антимікробних препаратів, усталення практики обґрунтування призначень антимікробних препаратів в історії хвороби, зменшення тривалості антимікробної терапії і зменшення тривалості внутрішньовенного введення антибіотиків. Фармацевти достовірно частіше, ніж лікарі, відмічали зменшення споживання препаратів групи резерву (відповідно 85,7% проти 55,2%, p=0,0035). Недостатнє забезпечення мікробіологічної діагностики відмітили 61% респондентів, складнощі у комунікації при узгодженні антимікробної терапії – 44,5%, складнощі у побудові командної роботи – 35,6%, нестачу антибіотиків – 28,8%, нестачу часу – 23,3%, недостатню підтримку адміністрації – 20,5%, недостатнє нормативне забезпечення – 19,9%, складнощі у створенні стандартних операційних процедур – 19,2%. Серед респондентів 45,9% вважали найбільш значимим втручанням навчання лікарів, які призначають антимікробні лікарські засоби; 13% – преавторизацію; 8,9% – проспективний аудит із зворотним зв’язком, по 8,2% – оптимізацію тривалості антимікробної терапії та створення стандартних операційних процедур (СОПів); 2,7% – ступеневу терапію. Висновки. Встановлено 3 основні групи проблем з впровадження ААП: недостатнє матеріальне забезпечення; відсутність пріоритетності заходів з ААП для адміністрації лікарні; соціально-психологічні бар’єри, які визначають складнощі у комунікації. Зменшення споживання антибіотиків групи резерву переважно забезпечено пасивними втручаннями ААП.