Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/1480
Назва: | Діалогізм релігійного досвіду |
Автори: | Іщук, Н. В. |
Ключові слова: | діалог, спілкування, діалогізм, монологізм, інтеракція |
Дата публікації: | 2019 |
Видавництво: | Вісник Львівського національного університету |
Серія/номер: | PHILOSOPHY OF CULTURE AND RELIGIOUS STUDIES;Випуск 24. - С. 40-46. |
Короткий огляд (реферат): | Стаття присвячена дослідженню діалогічної компоненти релігійного досвіду, як він самовиявляється в християнстві. Методологічно діалогізм передбачає такі позиції: перехід від розуміння світу з позицій суб’єкт-об’єктних відносин убік стосунків особистісно-екзистенційних, від факту існування до факту спілкування; визнання онтологічної значущості Іншого для «Я-буття» з одночасною рецепцією несиметричності особистих відносин, що виражається в ранжуванні типів співбесідників: від «Воно» до «Ти». Обґрунтовано специфіка християнського діалогізму через співставлення його з християнським монологізмом та критерії цього розмежування. Рецепція діалогізму як дискурсу релігійного досвіду потребує диференціації останнього з-поміж інших форм релігійного досвіду. Задля цього варто типологізувати його за такими критеріями: інтеракціонізм / акціонізм; залучення / перебування поза межами еклезіального спілкування; а також активність / пасивність як додаткові критерії. За цими критеріями виокремлено кілька основних типів релігійного досвіду. За критерієм «інтеракціонізм / акціонізм» – богоспілкування та богоспоглядання. Богоспілкування – це взаємодія, двоспрямований процес; дистанція в русі до єднання з Творцем, що долається молитвою. Богоспоглядання – інтенція-сприйняття до злиття з Богом. З додаванням критерію «належності / неналежності до спільності» розрізняються спільнотно-інтеракційне (літургійне) спілкування, або молитву «зі всіма за всіх», та індивідуально-інтеракційне, що, по суті, є індивідуалізованим «словом», сказаним Богові «на самоті, але за всіх» або ж «на самоті за себе». Так само ранжується й богоспоглядання. Критерій «активність / пасивність» не є надлишковим критерієм, оскільки встановлює дискурс відносності щодо, наприклад, переважно активного богоспілкування та переважно, але не суто пасивного богоспоглядання. За цими критеріями діалогічне спілкування в його койнонійному аспекті виступає інтеракційним спільнотним активним типом богоспілкування. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/1480 |
Розташовується у зібраннях: | Наукові публікації кафедри філософії, біоетики та історії медицини |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
Іщук Н. Вісник Львівського Унверситету. 2019.pdf | 334,13 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.