Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/1477
Назва: | Культурно-історичні контексти розвитку койнонійної соціальності |
Автори: | Іщук, Н. В. |
Ключові слова: | діалог, громада-койнонія, громада-парафія, гро-мада-еклезія, соборність. |
Дата публікації: | 2018 |
Видавництво: | Multiversum. Philosophical almanac |
Бібліографічний опис: | Отже, підсумовуючи, культурно-історичний аналіз койно-нійного типу соціальності довів, що, сформувавшись за часів ес-хатологічного християнства, християнські громади виступили як громади-койнонії – спільноти, засновані на безпосередньому не відчуженому спілкуванні в модусах «учнівство» та «братство». |
Серія/номер: | PHILOSOPHY OF CULTURE AND RELIGIOUS STUDIES;Випуск 3–4 (165– 166) |
Короткий огляд (реферат): | Досліджується становлення та розвиток традиції християнської койнонії-громади як діалогічної форми соціальності: від часів перших століть християнства до доби Нового часу. Доведено, що койнонійний тип соціальності, сформувавшись за часів есхатологічного християнс-тва, заснований на безпосередньому не відчуженому спілкуванні в мо-дусах «учнівство» та «братство». За мірою трансформацій християнсь-кої громадськості та перетворенням християнства на державну релі-гію, відбулося посилення діалогу церкви з державою. Християнська громадськість перетворилася на об’єкт впливу й патерналістського піклування з боку означених комунікуючих сторін. Поступово форма-лізувався й статус православної громади, яка набула топологічних і організаційних конотацій: спочатку у зв’язку з її міським розташуван-ням; потім із приналежністю до певного храму як осередку громади. Це й ознаменувало поступовий перехід від громади-койнонії до сучас-ної моделі – громади-парафії. Більш точно, враховуючи не лише пара-фіяльний, а й рівень єпископської громади – гром ади- еклезії. Що й узасадничило семантичний «дрейф» – від співжиття християнської громадськості як братерства у бік його топологічного (такого, що при-кріплено до певного місця) або ж організаційного (такого, що прикрі-плено до організації) функціонування. Реформація поєднала християн-ську соціальну традицію з новою капіталістичною реальністю. Рефор-маторський рух XVI ст., ставши бунтом проти клерикалізму та ієрар-хічного свавілля, утворив новий консенсус між кліром та громадо ю, намагаючись відтворити первинний зразок громади-койнонії. У пода-льшому відбулися процеси адаптації протестантських церков до ново-часних умов – у діалозі як з державою, так і з громадянським суспільс-твом. |
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/1477 |
Розташовується у зібраннях: | Наукові публікації кафедри філософії, біоетики та історії медицини |
Файли цього матеріалу:
Файл | Опис | Розмір | Формат | |
---|---|---|---|---|
18-Article Text-23-1-10-20190325 (7).pdf | 316,22 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.