Культурно-історичні контексти розвитку койнонійної соціальності

Abstract

Досліджується становлення та розвиток традиції християнської койнонії-громади як діалогічної форми соціальності: від часів перших століть християнства до доби Нового часу. Доведено, що койнонійний тип соціальності, сформувавшись за часів есхатологічного християнс-тва, заснований на безпосередньому не відчуженому спілкуванні в мо-дусах «учнівство» та «братство». За мірою трансформацій християнсь-кої громадськості та перетворенням християнства на державну релі-гію, відбулося посилення діалогу церкви з державою. Християнська громадськість перетворилася на об’єкт впливу й патерналістського піклування з боку означених комунікуючих сторін. Поступово форма-лізувався й статус православної громади, яка набула топологічних і організаційних конотацій: спочатку у зв’язку з її міським розташуван-ням; потім із приналежністю до певного храму як осередку громади. Це й ознаменувало поступовий перехід від громади-койнонії до сучас-ної моделі – громади-парафії. Більш точно, враховуючи не лише пара-фіяльний, а й рівень єпископської громади – гром ади- еклезії. Що й узасадничило семантичний «дрейф» – від співжиття християнської громадськості як братерства у бік його топологічного (такого, що при-кріплено до певного місця) або ж організаційного (такого, що прикрі-плено до організації) функціонування. Реформація поєднала християн-ську соціальну традицію з новою капіталістичною реальністю. Рефор-маторський рух XVI ст., ставши бунтом проти клерикалізму та ієрар-хічного свавілля, утворив новий консенсус між кліром та громадо ю, намагаючись відтворити первинний зразок громади-койнонії. У пода-льшому відбулися процеси адаптації протестантських церков до ново-часних умов – у діалозі як з державою, так і з громадянським суспільс-твом.