Порівняльний аналіз морфологічних змін у різних частинах сірої речовини спинного мозку щурів після травмування

Abstract

Вступ. Беззапаречна актуальність теми регенерації спинного мозку, особливо за умов військового стану в Україні, спонукала нас до поглибленого дослідження особливостей морфологічних змін сірої речовини спинного мозку після нанесення тупої травми. Мета. Метою нашого дослідження було вивчити патологічні зміни в сірій речовині передніх і задніх рогів спинного мозку щурів після нанесення тупої травми. Матеріали і методи. Досліждення проводилось в експерименті на білих щурах, які утримувались за умов віварія з дотриманням вимог Європейської конвенції із захисту хребетних тварин (Страсбург, 1986). Щурі були розподілені на 2 групи: 1-ша – інтактні (5 щурів) і 2-га – 3 доби після нанесення травми (5 щурів). Травмуванню підлягала ділянка спинного мозку на рівні сегментів L3-S1, яка забезпечує іннервацію скелетних м’язів задньої кінцівки тварини. Через 3 доби після травмування спинний мозок видаляли, обробляли за стандартною методикою і готували зрізи сегментів L3-S1 з наступним забарвленням тулоїдиновим синім за Нісслем та для електронної мікроскопії. Препарати досліджували та фотографували під електронним мікроскопом ПЕМ-125 К при збільшеннях в 6–20 тисяч раз. Результати. За клінічною формою змодельоване пошкодження відноситься до забою. 3 доба після травми припадає на гострий період. Клінічна картина відповідає проявам спінального шоку, проте морфологічні ознаки набряку і порушення кроводинаміки свідчать про початок наступного клінічного періоду – раннього (який за даними літературних джерел триває з 4 дня по кінець 2–3 тижня, в залежності від обсягу пошкодження і сили впливу). Про порушення кроводинаміки свідчать розширені капіляри з еритроцитами в просвіті і набряклою, локально пошкодженою базальною мембраною, виявлені при електронномікроскопічному дослідженні сірої речовини спинного мозку на 3 добу після травмування. Пошкодження перикаріонів задніх рогів в цей період морфологічно проявляється набряком мітохондрій і руйнуванням їх мембран, тигролізом і розширенням цистерн ендоплазматичної сітки, каріолема набрякла, з локальними дефектами, нейроплазма містить вакуолі. Перикаріони нейронів передніх рогів мають більш збережену структуру нейроплазми, у порівнянні з нейронами задніх рогів, а саме: цистерни ендоплазматичної сітки розширені, але не зруйновані, збережена цілісність каріолеми, цитоплазма невакуолізована, мітохондрії збільшені у розмірі, але не зруйновані. Мієлінова оболонка волокон є швидким реагентом на патологічну дію будь-яких факторів. У задніх рогах травмованої ділянки спинного мозку через 3 доби після пошкодження виявлені мієлінові волокна з розшарованою, набряклою і локально зруйнованою мієліновою оболонкою, оточені овоїдами дегенерації і фагоцитарно активними олігодендроцитами. Деякі волокна вже не містять аксони в центрі. У передніх рогах, на відміну від задніх, олігодендроцити містять в цитоплазмі меншу кількість вакуолей, а мієлінова оболонка волокон має ознаки набряку і локального розшарування. Овоїди дегенерації присутні в значно меншій кількості. При світловій мікроскопії препаратів, забарвлених за Нісслем перикаріони нейронів задніх рогів мають значно світлішу цитоплазму і менш виражену структуру субстанції Ніссля, ніж перикаріони передніх рогів, через активніші процеси тигроліза. Вакуолізація нейропіля також більше виражена у задніх рогах і ймовірно пов’язана із активністю олігодендроцитів і мікрогліоцитів. Висновки. Таким чином, на підставі порівняльного аналізу морфологічних змін у різних частинах сірої речовини спинного мозку в ділянці нанесення тупої травми, що спричинила клінічну картину забою через 3 доби після травмування виявлено відставання у швидкості розвитку патологічних змін передніх рогів у порівнянні із задніми, що логічно. Розвиток патологічних змін у передніх рогах, не зважаючи на пряму механічну дію лише на задні роги і канатики, обумовлений пошкодженням низхідних провідних шляхів, які у щурів розташовані в задніх канатиках. Їх пошкодження спричиняє ретроградно патологічні зміни перекаріонів передніх рогів. Важливим є і приєднання вторинних факторів пошкодження, як то порушення гемодинаміки.