Поняття та терміни в сучасних уявленнях про епідемічний процес групи інфекцій дихальних шляхів

Abstract

The theoretical concepts of the epidemiology of infectious diseases are the basis for assessing and controlling the epidemic situation. First of all, these are concepts of epidemic and epizootic processes, the theory of self-regulation of parasitic systems, the socio-ecological concept, etc. But the polysemy of epidemiological terminology does not allow to adequately perceive the processes taking place in a parasitic system. Thus, in modern epidemiologic literature, various terminological units are used to determine the transmission mechanism of respiratory tract infections. Currently, the following terms are actively used: air-droplet, airborne, air, aspiration, aerosol, respiratory etc. The terminological non-coordination for this mechanism of transmission impedes both the work of scientists and effective education of students and epidemiologists. So, on the basis of experimental studies of aerodynamic processes and analysis of various terms for transmission mechanism of respiratory tract infections, we scientifically substantiated and proposed the term “aerosol-aspiration”. There are three phases of the airborne mechanism of transmission: release of aerosol as a result of expiratory acts (sneezing, coughing, talking), its movement under the influence of surrounding air currents (aerodynamics) and its aspiration by respiratory tract. The inconsistency of the epidemic process nature with the aforementioned terms of the transmission mechanism of respiratory tract infections has been proved. Thus, the term “aerosol-aspiration” most closely corresponds to the process of implementing the transmission of the agent for respiratory tract infections, and therefore to the method of preservation this group of pathogens as biological species. The implementation of this term in epidemiology terminology system will allow improving both theoretical basis of this science and professional activity of epidemiologists. Теоретические принципы эпидемиологии инфекционных болезней являются основой для оценки и контроля эпидемической ситуации. В первую очередь, это учение об эпидемическом и эпизоотическом процессах, теория саморегуляции паразитарных систем, социально-экологическая концепция и т. д. Но полисемичность эпидемиологической терминологии не позволяет адекватно воспринимать процессы, происходящие в паразитарной системе. Так, в сов ременной литературе по эпидемиологии используют различные терминологические единицы для определения механизма передачи инфекций дыхательных путей. В настоящее время активно употребляют такие термины, как «капельный», «воздушно-капельный», «воздушный», «аспирационный», «аэрозольный» и др. Терминологическая несогласованность названий механизма передачи этих инфекций препятствует качественной работе учёных и эффективному обучению студентов и эпидемиологов. Поэтому мы на основании экспериментальных исследований аэродинамических процессов и анализа различных терминов механизма передачи. Теоретичні засади епідеміології інфекційних хвороб є основою для оцінки та контролю епідемічної ситуації. Насамперед, це вчення про епідемічний та епізоотичний процеси, теорія саморегуляції паразитарних систем, соціально-екологічна концепція тощо. Але полісемічність епідеміологічної термінології не дозволяє адекватно сприймати процеси, що відбуваються в паразитарній системі. Так, у сучасній літературі з епідеміології використовують різні термінологічні одиниці для визначення механізму передачі інфекцій дихальних шляхів. Наразі активно вживають такі терміни, як: «крапельний», «повітряно-крапельний», «повітряний», «аспіраційний», «аерозольний» тощо. Термінологічна неузгодженість назв механізму передачі цих інфекцій перешкоджає якісній праці науковців й ефективному навчанню студентів та епідеміологів. Ми на підставі експериментальних досліджень аеродинамічних процесів і аналізу різних термінів механізму передачі інфекцій дихальних шляхів науково обґрунтували та запропонували термін «аерозольно-аспіраційний». Показано три фази механізму передачі інфекцій дихальних шляхів, зокрема викид аерозолю внаслідок експіраторних актів (чхання, кашель, мовлення), його рух під впливом навколишніх повітряних течій (аеродинаміка) та його аспірація. Доведено невідповідність природі епідемічного процесу вищезазначених термінів механізму передачі інфекцій дихальних шляхів. Отже, «аерозольно-аспіраційний» механізм передачі інфекцій дихальних шляхів найбільш точно відповідає процесу реалізації передачі збудника даних захворювань, а отже, і способу його збереження як біологічного виду. Імплементація цього терміну в термінологічну систему епідеміології дозволить удосконалити як теоретичну основу цієї науки, так і професійну діяльність епідеміологів.