Підготовка фахівців фармацевтичної галузі в Україні: історико-педагогічний аспект

Abstract

У статті в загальносвітовому й національному контекстах зростання вимог до якості освіти фахівців сфери фармації на фоні усвідомлення загалом низького рівня культури здоров’я населення України в обставинах світової пандемії та пов’язаного з нею карантину актуалізовано історичні аспекти педагогічної спадщини професійної підготовки фармацевтів загалом і формування їхньої організаційно-управлінської культури зокрема. Метою статті обрано історико-ретроспективне виявлення особливостей підготовки фахівців для фармацевтичної сфери в Україні в основні історичні періоди її становлення, висвітлення закономірностей розвитку в загальному контексті професійної медичної освіти та з’ясування обставин виникнення провідних освітніх ознак організаційно-управлінської культури представників різних професій у фармації. Доведено, що в попередні історичні періоди розвитку галузі універсальними освітніми ознаками організаційно-управлінської культури фармацевтів були: відповідний освітній рівень, який рухався від елементарної грамотності у XVII–XVIIIст. до початкової чи загальної середньої освіти на початок XIX ст. та до початкової чи загальної університетської підготовки на рубежі XIX–XX ст.; забезпечення формування і розвитку фахівця аптечної справи на засадах фактичної дуальності, освіти, коли знання і досвід отримували на робочому місці; набуття навичок благодійності, коли аптечну справу розглядали не лише як засіб вигоди і прибутку, а і як сферу громадської діяльності з надання безкорисливої допомоги суспільству з охорони здоров’я.