Асоціація поліморфізмів генів GSTP1(A313G), MTHFR (С677T) та IL-10 (C819T) із ризиком виникнення гліобластоми

Abstract

Гліобластома одна з найбільш поширених злоякісних пухлин головного мозку з вкрай низькою виживаністю. Незважаючи на досягнення у вивченні молекулярного патогенезу та біології пухлин мозку, причини виникнення гліобластоми залишаються нез’ясованими. Дослідження останніх років вказують, що зміни у генах, які беруть участь у проліферації, диференціації та апоптозі клітин, можуть впливати на ризик виникнення онкологічних захворювань. Тож метою роботи було дослідити поліморфізми генів GSTP1(A313G), MTHFR (С677Т) та IL-10 (C819T) у хворих на гліобластому та проаналізувати їх зв’язок із ризиком розвитку цієї патології. Біологічним матеріалом для аналізу поліморфізмів генів GSTP1, MTHFR та IL-10 слугувала периферична кров хворих на гліобластому та практично здорових людей. Дослідження поліморфізмів генів проводилось за допомогою методу алель-специфічної ПЛР із використанням власних пар детекторів TaqMan MGB на основі флуоресцентних барвників, що призначені для виявлення однонуклеотидних замін. Встановлено, що частота мутантного алеля G гена GSTP1 у хворих становила 53,6% проти 32% у групі практично здорових людей. Розподіл генотипів гена GSTP1 у групі хворих відповідав закону генетичної рівноваги Харді-Вайнберга та статистично відрізнялась від показника у групі практично здорових людей і становив 0,538 проти 0,320 (χ2 = 13,10, р = 0,003). Визначено, що ризик виникнення гліобластоми є в 4,88 разів вищим у осіб, що є гомозиготними носіями мутантного алелю гена GSTP1 (генотип G313G) у порівнянні з іншими поліморфними варіантами. В результаті наших досліджень, було встановлено, що частота мутантного алеля С гена IL- 10 у хворих становила 48,8%, що значно перевищує відповідний показник у групі практично здорових людей – 25%. Встановлено, що розподіл генотипів гена IL-10 у групі хворих відповідав закону генетичної рівноваги Харді-Вайнберга, частота мутантного алеля С гена IL-10 статистично відрізнялась від показника у групі практично здорових людей та становила 0,488 проти 0,250 (χ2 = 18,32, р = 0,00002). Встановлено, що існує асоціація між поліморфізмом гена IL-10 (C819T) та ризиком виникнення гліобластоми, у гомозиготних носіїв із генотипом Т819Т, ризик захворіти збільшується у 6,40 рази. Також нами було встановлено, що частота мутантного алелю Т гена MTHFR у хворих становила 35,0% проти 28,1% у групі практично здорових людей. Розподіл генотипів гена MTHFR у групі хворих відповідав закону генетичної рівноваги Харді-Вайнберга, а розподіл частот поліморфних варіантів ген показав відсутність статистично достовірних відмінностей між групою хворих та групою практично здорових людей (χ2 = 1,43 р = 0,23). Не було встановлено асоціації між поліморфізмом гена MTHFR (С677Т) і ризиком виникнення гліобластоми.