Залежність кількісного вмісту оксалатдеградувальних бактерій у фекальному біоптаті щурів від кількості оксалатів у раціоні харчування

Abstract

Порушення у складі мікробіоти кишечника, а саме – зниження мікроорганізмів, здатних метаболізувати оксалати, є одним із основних факторів розвитку гіпероксалурії. Метою даного дослідження було визначити кількість оксалатдеградувальних бактерій (ОДБ) у фекальному біоптаті різних видів лабораторних тварин і дослідити залежність між кількістю оксалату в раціоні харчування та рівнем ОДБ. Об'єктом дослідження був фекальний біоптат піддослідних тварин: безпородних щурів (n = 12); щурів лінії Wistar (n = 12); мишей лінії BalbC (n = 12); кролів породи шиншила (n = 10). Кількість ОДБ визначали шляхом бактеріологічного посіву на високоселективне середовище Oxalate Medium. Продемонстровано залежність вмісту оксалатдеградувальних бактерій у фекальному біоптаті від виду досліджуваної тварини та за підвищеного вмісту оксалатів у раціоні харчування. У результаті досліджень виявлено, що відсоток тварин, у яких із фекального біоптату висівались ОДБ, певною мірою залежить від виду досліджуваної тварини. У щурів лінії Wistar ОДБ висівались у 100 % тварин, у безпородних щурів – 58 %, у мишей лінії Balb C – 42 %, у кролів поро ди шиншила – 7 %. Найбільшу кількість оксалатдеградувальних бактерій у грамі фекального біоптату виявлено у щурів лінії Wistar – lg 6,12 ± 0,63 КОЕ/г, у безпородних щурів вона становила lg 2,97 ± 0,34 КУО/г, у мишей лінії Balb C – lg 2,4 ± 0,41 КУО/г. Найменшу кількість ОДБ виявлено у кролів (lg 2,1 ± 0,5 КОЕ/г). Після 14-денного введення Na2C2O4 (моделювання високооксалатної дієти) безпородним щурам реєстрували поступове підвищення кількості ОДБ у грамі фе кального біоптату. За перші сім діб високооксалатної дієти кількість ОДБ у грамі випорожнень зросла у 57 % тварин. Через 14 діб – ще у 25 % тварин. Загалом кількість ОДБ за високооксалатної дієти збільшилась на два порядки. Тварини, у яких ОДБ не висівались при підвищеному рівні оксалату у раціоні харчування, можуть буди віднесені до потенційної групи ризику розвитку гіпероксалурії та утворення оксалатних каменів