Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/7263
Назва: Рівень антитіл до адалімумабу в дітей з ювенільним ідіопатичним артритом на різних етапах лікування
Автори: Марушко, Т. В.
Онуфреїв, О. В.
Марушко, Ю. В.
Герман, О. Б.
Ключові слова: ювенільний ідіопатичний артрит
адалімумаб
антитіла до адалімумабу
імуногенність
інгібітори TNF-α
Дата публікації: 2023
Видавництво: Здоров’я дитини
Бібліографічний опис: Child`s Health. 2023;18(1):11-17 doi: 10.22141/2224-0551.18.1.2023.1553
Серія/номер: Здоров’я дитини;Vol. 18, №1
Короткий огляд (реферат): Резюме.  Актуальність. Ювенільний ідіопатичний артрит (ЮІА) — одне з найпоширеніших дитячих рев матологічних захворювань. Центральне місце щодо проблеми ЮІА посідають питання лікування, від своєчас ності й адекватності якого залежить прогноз захворювання і фактично вся подальша доля дитини. Імуно біологічна терапія здатна індукувати стійку клініко-лабораторну ремісію, а також переривати подальше прогресування структурних змін, діючи на патогенетичну ланку розвитку ідіопатичного артриту. Але від сутність відповіді на терапію або зниження її ефективності залишається досить поширеною проблемою, і в багатьох випадках це може бути спричинено імуногенністю імунобіологічних препаратів, особливо у випадку застосування інгібіторів фактора некрозу пухлини. Мета: вивчити рівень антитіл до адалімумабу (АДА) в дітей з ювенільним ідіопатичним артритом на різних етапах лікування для аналізу імуногенності. Мате ріали та методи. Було вивчено й оцінено концентрацію антитіл до адалімумабу у 80 зразках сироватки крові хворих з ЮІА, проаналізовано ефективність лікування й несприятливі події в 56 пацієнтів з ЮІА на різних етапах терапії. У процесі проведення дослідження було сформовано дві групи. У першу групу увійшли 24 хворі, які в процесі лікування з немедикаментозних причин мали мінімум 6-місячну перерву у введенні АДА, під час якої лікування продовжувалось метотрексатом з періодичним введенням глюкокортикоїдів внутріш ньосуглобово. Визначення рівня антитіл до АДА проводилося перед перервою і через 1 місяць після відновлення введення препарату. Друга група, у яку увійшли 32 дитини, — це хворі, які в процесі лікування продовжували введення АДА без перерви. Активність хвороби вимірювали за допомогою JADAS-27. Наявність антитіл до АДА визначали методом імуноферментного аналізу. Результати. У процесі обстеження нами було виявлено, що в І групі до немедикаментозної відміни препарату у 10 із 24 зразків сироваток (42 %) був підвищений рі вень антитіл до АДА. При аналізі результатів рівня антитіл до АДА у хворих ІІ групи підвищений рівень був виявлений у 12 зразках, що становило 38 %. Провівши кореляційний аналіз, виявили прямі статистично зна чимі взаємозв’язки помірної сили між рівнем антитіл до АДА і показником запальної активності JADAS-27 (r Спірмена = 0,39; р < 0,05), а також між рівнем антитіл і тривалістю захворювання (r Спірмена = 0,32; р < 0,05). Висновки. Моніторинг рівня антитіл до АДА в сироватці крові є інформативним для правильної інтерпретації ефективності лікування й перебігу захворювання на фоні лікування даним імунобіологічним препаратом, оскільки може поліпшити розуміння доцільності продовження такого лікування, допомогти в аналізі розвитку імуногенності до АДА, розробці стратегії подальшої терапії і, як наслідок, вплинути на дов гостроковий результат лікування ЮІА
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/7263
ISSN: 2224-0551
Розташовується у зібраннях:Наукові публікації кафедри педіатрії післядипломної освіти

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
1553-Article Text-1617-1-10-20230324.pdf630,8 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.