Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/6618
Назва: Біомеханічні аспекти функціонального лікування сколіотичної деформації хребта
Автори: Левицький, А. Ф.
Бур'янов, О. А.
Омельченко, Т. М.
Овдій, М. О.
Летуча, Н. П.
Суббота, І. А.
Карпінський, М. Ю.
Ключові слова: сколіотична деформація; математичне моделювання; складні деформації хребта
Дата публікації: 2022
Видавництво: Травма
Короткий огляд (реферат): Резюме. Актуальність. Сколіотична деформація хребта була і є об’єктом численних розробок та досліджень різних фахівців медицини. Ведення пацієнтів активно включає в свою програму такий потужний фактор, як функціональне лікування, і для пацієнтів після операції, і для хворих, яким хірургічне втручання показане. Мета. Поліпшення результатів фізіофункціонального лікування пацієнтів зі сколіотичною хворобою шляхом експериментально-клінічного обґрунтування ефективності різних фізичних вправ, що застосовуються при лікуванні хворих. Матеріали та методи. Розроблені математичні моделі хребта із C-подібною та S-подібною сколіотичними деформаціями, які використовували для аналізу напружено-деформуючого стану. Були перевірені 17 різних вправ, серед яких 12 асиметричних, 3 — симетричні та 2 — деротаційні. Із них: 6 вправ ми використовуємо при шийно-грудному типі; 8 — при грудному; 8 — при грудопоперековому; 12 — при поперековому та 10 вправ — при S-подібному типі деформації хребетного стовпа. Результати. Створення математичної моделі дозволило вивчити напруження, що виникають при деформаціях хребта за різних варіантів навантаження. Ми отримали чіткі уявлення про розподіл внутрішнього напруження в хребетних рухових сегментах. Було встановлено, що більшість вправ нашого комплексу сприяє створенню компресійних зусиль на опуклій стороні деформованого хребта та формуванню дистракційних зусиль на боці увігнутості. Аналогічні дані підтверджують показники антропометричних досліджень. Все вищесказане свідчить про доцільність враховувати локалізацію вершини викривлення хребетного стовпа при розробці комплексів функціонального лікування. Безперечно, жодне експериментальне дослідження не відбиває увесь спектр анатомо-фізіологічних процесів живого організму. Однак створення математичної моделі дозволило розробити положення диференційованого застосування кінезитерапії в конкретній клінічній ситуації, а результати розробок стали частиною клініко-біомеханічного обґрунтування функціонального лікування сколіотичної патології. Висновки. Дослідження за допомогою математичної моделі дозволило вивчити диференційовану дію методів кінезитерапії на деформацію хребта залежно від її вершини. Дане дослідження дозволило біомеханічно обґрунтувати показання та протипоказання для використання різних фізичних вправ при лікуванні сколіотичної хвороби. Проведене дослідження дало змогу удосконалити методологічний підхід до розробки комплексів лікувальної гімнастики з урахуванням топічних особливостей деформації хребта.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/6618
Розташовується у зібраннях:Наукові публікації кафедри травматології та ортопедії



Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.