Удосконалення методу штучного кровообігу при кардіохірургічних втручаннях

Abstract

Актуальність. Використання контура екстракорпорального кровообігу залишається важливою проблемою при кардіохірургічних операціях. Удосконалення методик штучно-го кровообігу (ШК) не втрачає актуальності і в сучасних умовах. Мета: удосконалити ме-тод штучного кровообігу при проведенні кардіохірургічних втручань за рахунок модифікації поверхні контура штучного кровообігу й внутрішньовенного введення фрук-тозо-1,6-дифосфату. Матеріали та ме- тоди. На базі ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» ДУС були обстежені 64 кардіохірургічні хворі, прооперовані із використанням штучного кровообігу. Пацієн- ти були поділені на 3 групи: Gr1 — пацієнти, яким проводився ШК з використанням езафосфіни (n = 22); Gr2 — пацієнти, яким проводився ШК із використанням екстракорпорального контура, обробле-ного адаптуючою композицією (n = 21), і Gr3 — група контролю (n = 21). У хворих у кожній групі робили мазки й виконували загальний аналіз крові, вивчали морфометрію мазків крові, ери- троцитарні індекси, кислотно-лужний стан, гемоліз і рівень фосфатів. Дослідження проводили пе- ред початком перфузії, на 10, 40, 60-й хвилині (етап зігрівання) штучного кровообігу й через годину після відключення апарата штучного кровообігу. Результати. Показано, що зниження показників гемоглобіну, еритроцитів, ге-матокриту в усіх трьох групах відбувається за рахунок гемодилюції внаслідок викори-стання розчинів для кардіоплегії. При використанні препарату езафосфіна й обробці кон-тура оксигенатора адаптуючою композицією показник гемолізу після ШК менш вираже- ний, ніж у контрольній групі (p < 0,05). Гіпофосфатемія є недооціненою проблемою в кардіохірур- гічних хворих. У Gr1 введення езафосфіни дозволило скоригувати гіпофосфатемію (р < 0,001). У Gr2 рівень фосфору наприкінці перфузії суттєво не відрізнявся від початкових значень (р = 0,07). У Gr3 рівень фосфору після ШК зменшився (р < 0,001), що свідчить про енергетичний дефіцит у даної категорії хворих. Зміни показників змішаної венозної сатурації вірогідно відображають адекват- ність споживання кисню. Напруга кисню в змішаній венозній крові у Gr1, у якій застосовувалася езафосфіна, протягом ШК була істотно вищою, ніж у Gr3 (p < 0,05). При аналізі морфометрії мазків крові встановлено, що в контрольній групі у процесі ШК починаючи з 10-ї хвилини спостері- гається тенденція до трансформації еритроцитів в ехіноцити, які після штучного кровообігу пе- реважають в полі зору порівняно з періодом до ШК (p < 0,05). Після ШК у полі зору з’являються ехіноцити, мікроцити й еритроцити у формі буб-лика. При аналізі морфометрії мазків крові в Gr1 і Gr2 встановлено, що дискоцити мен-шою мірою трансформуються в ехіноціти, і на 40-й хвилині ШК кількість нормоцитів вірогідно не відрізняється від показників до ШК (p > 0,05). Висновки. До- ведена доцільність використання езафосфіни й адаптуючої композиції під час виконання штучно-го кровообігу при кардіохірургічних втручаннях. Запропоновані методики приводять до корекції гіпо- фосфатемії, покращують постачання клітин киснем, підвищують опірність гемолізу, збільшують запас багатих енергією фосфорних сполук. Відзначається позитив-ний вплив на морфометричний стан еритроцитів. Кращі показники змішаної венозної сатурації відзначаються при використанні езафосфіни.