Диференційний діагноз при гіпертрофії лівого шлуночка

Abstract

Для діагностики гіпертрофії лівого шлуночка важливе значення мають методи візуалізації: ехокардіографія (ЕхоКГ), комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія. Ці методи допомагають виявити зміни на різних стадіях, оцінити прогноз, провести стратифікацію ризику та диференціальну діагностику. Потовщення стінки лівого шлуночка (гіпертрофія лівого шлуночка) – стан, який може спричинити фізіологічна адаптація внаслідок перевантаження, наприклад, у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, спортсменів тощо. Гіпертрофія лівого шлуночка може бути пов’язана зі зміною власне структури, наприклад, при гіпертрофічній кардіоміопатії, хворобах накопичення. Ознаки гіпертрофії лівого шлуночка по ЕхоКГ – значущий предиктор смертності як для пацієнтів з артеріальною гіпертензією, так і для загальної популяції. Наявність гіпертрофії лівого шлуночка за даними ЕхоКГ асоціюється з високим кардіоваскулярним ризиком для пацієнта. Важливо своєчасно діагностувати захворювання з високим ризиком раптової серцевої смерті. Одним з них є гіпертрофічна кардіоміопатія. Клінічний діагноз гіпертрофічної кардіоміопатії без використання методів візуалізації неможливий. Тому Європейська асоціація серцево-судинної візуалізації (EACVI) рекомендує застосовувати мультимодальний підхід при обстеженні пацієнтів з гіпертрофічною кардіоміопатією. Для діагностики виду гіпертрофії (патологічна або фізіологічна) використовують комп’ютерну томографію серця, ЕхоКГ, магнітно-резонансну томографію. Вибір методу залежить від діагностичного завдання, переваг і недоліків методу. Різні методи візуалізації слід розглядати як такі, що доповнюють один одного, а не як конкуруючі. Важливо вибирати методику візуалізації з урахуванням діагностичної цінності, доступності, переваги, ризиків і вартості.