Системний підхід

Abstract

У статті доведено, що система охорони здоров’я є особливою сферою державного управління, адже вміщує в собі сукупність соціально-економічних відносин та є взаємопов’язаною із іншими галузями національної економіки та сферами державного управління. Розглянуто властивості та структурні особливості системи охорони здоров’я як об’єкту державного управління, а саме: стейкхолдери, багатогалузевість, взаємозалежність. Зроблено висновок, що негативні наслідки, які сформувалися у медичній галузі України є показником багаторічної державної політики з недооцінкою її для здоров’я населення країни. Виділено недоліки медичної галузі України, які провокують та спричинюють значні реформування як системи надання медичної допомоги так і у використання існуючих ресурсів: нестача ресурсного забезпечення сфери охорони здоров’я, недоліки механізмів державного фінансування сфери охорони здоров’я, недосконалість структурно-організаційної моделі системи охорони здоров’я, нераціональне використання наявних ресурсів, низька доступність до якісних послуг з охорони здоров’я, низька якість кадрового забезпечення системи охорони здоров’я, недосконалість законодавства, що регламентує діяльність системи охорони здоров’я. Виділено основні проблеми системи охорони здоров’я України та причини, що спричинили такий її стан. Охарактеризовано статус української системи охорони здоров’я. Досліджено структуру системи охорони здоров’я України як об’єкту державного управління. Виділено три рівні системи охорони здоров’я, зокрема: національний, регіональний, субрегіональний. Варто зазначити, що кожен нижчий рівень можна вважати об’єктом управління вищого рівня, а цілому уся система є об’єктом державного управління. Визначено, шо об’єктом державного управління в цілому є система охорони здоров’я, яка має наступні складові: медична послуга, медична освіта, забезпечення громадського здоров’я, виробництво та постачання ліків.