Сучасні аспекти хірургічної тактики у пацієнтів з ускладненим перебігом гострого панкреатиту

Abstract

Вступ. Гострий панкреатит супроводжується високим ризиком розвитку ускладнень, летальність при яких може сягати 70%. Метою дослідження було оцінити ефективність раннього застосування парацентезу з дренуванням черевної порожнини в етапному лікуванні хворих з ускладненим перебігом гострого панкреатиту. Матеріал і методи дослідження. Проаналізовано результати лікування 60 хворих на гострий панкреатит з ферментативним перитонітом, що були розподілені на групу порівняння (30 пацієнтів, застосовали стандартний етапний підхід у лікуванні) та основну групу (30 пацієнтів, додатково здійснювали ранній парацентез з дренуванням черевної порожнини). Для оцінки ефективності лікування проводили моніторинг внутрішньочеревного тиску, аналізували лабораторні показники та порівнювали частоту виникнення інфекційних ускладнень. Результати. Виявлена достовірна різниця показників внутрішньочеревного тиску у хворих групи порівняння та основної групи через 72 год. з моменту виявлення рідини (17,4±2,6 та 11,4±1,6 мм рт. ст., р<0,001), амілази сироватки крові (774,3±233,9 та 472,7±168,6 Од/л, р<0,001), прокальцитоніну (1,3±0,7 та 0,6±0,5 нг/мл, р<0,001) та інтерлейкіну-6 (531,3±120,9 та 417,1±82,4 пг/мл, р<0,001). У групі порівняння у 50% хворих виникли інфекційні ускладнення, а в основній групі – у 53,3% (р>0,05). Висновки. Раннє застосування парацентезу з дренуванням черевної порожнини в етапному лікуванні хворих на гострий панкреатит, ускладнений ферментативним перитонітом, веде до достовірного зниження рівня внутрішньочеревного тиску на 31%, прокальцитоніну на 32%, інтерлейкін-6 на 12% та амілаза сироватки крові на 27% (р<0,001).