Система інтегральної міждисциплінарної оцінки наслідків церебрального інсульту після лікування в інтегрованому інсультному блоці

Abstract

Мета роботи-вивчити можливість інтегральної оцінки стану пацієнта після інс ту та розробити спосіб інтегральної оцінки стану пацієнта після стаціонарного лікування з приводу мозкового інсульту з урахуванням його наслідків, які оцінювали за допомогою шкал та індексів. Матеріали та методи. Дослідження проведене в Інсультному центрі (ІЦ) - відділенні багатопрофільної клініки «Оберіг», яке функціонує відповідно до принципів інтегрованого інсультного блоку. Учасниками дослідження були 852 пацієнта (42,5 % жінок і 57,5 % чоловіків, медіана віку - 66,7 року) із мозковим інсультом, госпіталізовані до ІЦ у 2010-2018рр. Кінцеві оцінки за 8 валідними шкалами та індексами проспективно внесено до спеціально створеної бази даних. Для визначення інтегральної оцінки стану пацієнтів використано методи клас­ терного аналізу (зокрема нейронні мережі Кохонена). Статистичний аналіз значень оціноч­ них шкал та індексів у виділених кластерах проведено з використанням критерію Крускала-Уолліса, подальші порівняння - з використанням критерію множинних порівнянь Данна. Результати. У 81 % пацієнтів діагностовано ішемічний інсульт, у решти - геморагічний. Згідно з обраним методом необхідним і достатнім був розподіл даних у 4 кластери. Учасни­ків дослідження відповідно до їх стану перед випискою з ІЦ на підставі сукупності оцінок віднесли до таких кластерів: К1 (п=366), К2 (п=93), КЗ (п=104) або К4 (п=289). Найбільш значущими показниками, котрі характеризують стан пацієнтів з мозковим інсультом після стаціонарного лікування, були оцінка за NIHSS (National Institutes o f Health Stroke Scale), мо­ дифікованою шкалою Ренкіна, індексом Бартел, Berg Balance Scale та Functional Ambulation Classification. За цими показниками, котрі мали статистично значущі (р<0,001) відмінності у 4 кластерах, стан пацієнтів, віднесених до кластера К4, був найкращим (р<0,05), осіб, віднесених до кластера К1,- гіршим (р<0,05), а пацієнтів, котрі потрапили до кластерів К2 і КЗ, - набагато гіршим (р<0,05) порівняно із кластером К4. Висновки. На підставі інтегральної оцінки неврологічних порушень та повсякденної жит­тєдіяльності пацієнтів з мозковим інсультом за станом після стаціонарного лікування мож­на віднести до одного з чотирьох кластерів. Виявлення предикторів потрапляння пацієнта в кластери, які відповідають поганому стану після стаціонарного лікування, сприятиме появі способів поліпшення їх прогнозу.