Диференційований підхід до збереження третіх молярів у ортодонтичних пацієнтів

Abstract

Жодні зуби не створюють стільки проблем для пацієнтів, а також лікарів, як треті моляри. Прорізу ючись пізніше всіх зубів, найчастіше вони мають мало місця в зубному ряду, а точніше – у ретромоля рному просторі, який має утворитися за умови, перш за все, подальшого росту щелеп. Тому терміни їх прорізування широко варіюють і супроводжуються нерідко появою значних і морфологічних, і функціо нальних порушень. Ось чому необхідно виважено підходити до вирішення питань щодо збереження в зубній дузі третіх молярів, забезпечивши їм місце в ретромолярному просторі шляхом своєчасного виявлення їхнього стану й положення в щелепних кістках, і цим самим зберегти цілісність зубних рядів та реалізувати четвертий, останній етап підвищення висоти прикусу при ортодонтичному лікуванні па цієнтів із зубощелепними аномаліями. З цією метою було обстежено і взято на ортодонтичне лікуван ня 44 пацієнтів віком від 15 до 30 років із різними зубощелепними аномаліями, в яких, за даними кліні чних і рентгенологічних досліджень, був повний комплект постійних зубів, включаючи треті моляри. ОПТГ аналізували за методикою К.В. Стороженко (2013): вимірювали нахил зубів, зокрема третіх мо лярів і других молярів відносно основи щелепи. На ОПТГ визначався дефіцит місця для третіх моля рів, за методикою С.І. Дорошенко і Є.А. Кульгінського (2009). У процесі обробки даних вимірювань за стосовували методи математичної статистики. Середнє значення й довірчий інтервал вибірки даних розраховували за вимогами стандарту ГОСТ Р 8.736 – 2011. Проведені дослідження засвідчили, що чим більша різниця в нахилах третіх нижніх молярів відносно других, тим більше проблем у їх прорізуванні, оскільки вони прорізуються пізніше. Нижні треті моляри на хиляються коронковими частинами медіально і тому мають менші значення кутів нахилу відносно основи НЩ. Натомість верхні треті моляри при прорізуванні нахилені коронковими частинами дистально зі збіль шенням величини кута нахилу відносно основи ВЩ. У 44 пацієнтів віком від 15 до 30 років 106 (60,2%) тре тіх молярів знаходилися в стані ретенції: 35 (33,1%) зубів у стані фізіологічної ретенції в осіб молодшого ві ку, 40 (37,7%) – у напівретенції, а 31 (29,2%) третій моляр – у стані стійкої ретенції. Отже, проведені дослідження показали важливість диференційованого підходу до збереження третіх молярів, особливо при проведенні ортодонтичного лікування.