Клініко-діагностичне і прогностичне значення маркерів запалення та осифікації у хворих зі спондилоартритом

Abstract

Дисертаційна робота присвячена діагностиці та лікуванню спондилоартриту (СпА). Середній термін від часу виникнення перших симптомів до встановлення діагнозу СпА складає 6,5 років для чоловіків та 8,8 років для жінок [1]. Причини такої затримки комплексні. Незважаючи на типові клінічні ознаки СпА, іноді встановлення діагнозу на ранньому етапі захворювання залишається досить складним навіть для кваліфікованого ревматолога, оскільки зміни традиційних лабораторних маркерів системного запалення (С-реактивного білка (СРБ) та швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ)) виявляються менше, ніж у половини хворих зі СпА і не завжди корелюють з активністю та прогнозом захворювання. Діагностично значущі рентгенологічні зміни в хребті та сакроіліальних сполученнях (СІС) виявляються пізно - лише через кілька років від початку захворювання, а магнітно-резонансна томографія (МРТ) може бути застосована не у всіх хворих і нерідко візуалізує недостатньо специфічні зміни. У зв’язку з цим перспективним і актуальним можна вважати визначення маркерів запалення кісткової тканини та осифікації, які могли б ідентифікувати СпА на початку захворювання та мали б перевагу перед стандартними лабораторними маркерами запалення (СРБ та ШОЕ) та інструментальними методами у відображенні запалення в кістках і суглобах хребта. Cкладнощі ранньої діагностики СпА, широкий спектр клінічних проявів, недостатня ефективність оцінки активності захворювання, низька інформативність традиційних лабораторних показників, відсутність специфічних лабораторних змін та методів прогнозування відповіді на лікування спонукали до проведення цього дослідження