Етико-правові аспекти надання стоматологічної допомоги людям, які живуть з ВІЛ (відповіді на актуальні питання). Частина 1

Abstract

Мета: Вивчити та систематизувати джерела літератури, зокрема нормативні документи та нормативно-правові акти, що регламентують роботу лікаря-стоматолога при наданні допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД. Методи: Аналіз основних нормативно-правових актів про правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ, та про організацію медичної допомоги людям, які живуть з ВІЛ: Накази МОЗ України № 104 (від 08.02.2013) і № 585 (від 10.07.2013) та Закони України № 1972-XII (від 12.12.1991 у редакції від 05.12.2012) та № 155/98-ВР (від 03.03.1998). Результати: За даними Київського міського центру профілактики та боротьби зі СНІДом станом на 01.01.2016 р. загальна чисельність ВІЛ-інфікованих громадян, які перебували на диспансерному спостереженні у цій установі, становила 11706. І це лише ті, хто знали про свій статус. У віковій структурі захворювання на ВІЛ-інфекцію провідне місце, за статистикою 2015 року, становила вікова група 25–49 років (62%). А згідно зі статистикою за 2014 рік кількість відвідувань стоматологів та зубних лікарів серед дорослого населення віком 18 років і старше становила 13013817 осіб. Отже, проблема профілактики інфікування ВІЛ на робочому місці є актуальною для лікаря будь-якої спеціалізації. Висновки: Лікар, незалежно від попереднього діагнозу, не може вимагати обстеження пацієнта на ВІЛ, а лише запропонувати. Він повинен ґрунтовно зібрати анамнез життя та хвороби, аби опосередковано виявити ознаки ВІЛ-інфекції. Немає жодних підстав для відмови у наданні кваліфікованої стоматологічної допомоги пацієнтам із ВІЛ. Ключові слова: стоматологічна допомога, ВІЛ, СНІД, особи, які живуть з ВІЛ, діагностика ВІЛ, запобігання дискримінації осіб, які живуть з ВІЛ.