Оценка эффективности микроядерного теста в клетках буккального эпителия для ранней диагностики лейкоплакии слизистой оболочки полости рта

Abstract

Метою нашого дослідження було оцінка ефективності мікроядерного тесту в клітинах букального епітелію для діагностики лейкоплакії порожнини рота. Нами було проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження 155 пацієнтів з лейкоплакією порожнини рота. Було проведено гістологічне дослідження ділянок лейкоплакії слизової оболонки, для оцінки клітин букального епітелію проводили мікроядерний тест. Гістологічна оцінка матеріалу була зроблена відповідно до класифікації лейкоплакії ВООЗ (2005). Встановлено 10 (14%) дільниць немодифікованої слизової оболонки, 10 (14%) зразків гіперкератозу без атипії, 14 (19%) біоптатів гіперкератозу SIN1, 15 (21%) випадків гіперкератозу SIN2, 10 (14%) – SIN3 і 13 (18 %) випадків плоскоклітинного раку. Мікроядра, поява яких викликана порушенням диференціювання епітеліоцитів, виявлені у пацієнтів з лейкоплакією, причому виявляємість мікроядер практично однаково висока як у пацієнтів з лейкоплакією SIN2, так і з SIN3 (різниця всього в 1,3 рази (р <0,05, rxy = + 0,271)), а отже, і ймовірність виникнення пухлинних захворювань слизової оболонки порожнини рота або малігнізації вже наявних велика. Таким чином, на тлі загального збільшення проліферативної активності епітеліоцитів в міру зростання SIN, для кожної досліджуваної групи виявлено поява мікроядер в клітинах букального епітелію. Причому частота зустрічальності мікроядер і четвертий їх тип збільшується в міру зростання гіперплазії, що свідчить про збільшення ймовірності малігнізації і розвитку раку слизової оболонки порожнини рота у пацієнтів з лейкоплакією SIN3. Ключові слова: лейкоплакія, гіперплазія, епітеліоцити, мікроядра, букальний епітелій.