Зв’язок вірусу папіломи людини з малігнізацією передракових захворювань слизової оболонки порожнини рота

Abstract

Мета: виявлення білків Ki-67, P16INK4a і антигенів папіломавірусу людини високого онкогенного ризику (HPV16) при гіперплазіі, дисплазії та плоскоклітинному раку слизової оболонки порожнини рота. Матеріали та методи. Були досліджені біоптати слизової оболонки порожнини рота 82 пацієнтів з лейкоплаією, у тому числі 42 жінок і 40 чоловіків. Середній вік хворих склав 62 роки. При проведенні гістологічного дослідження контролем слугував незмінений епітелій, який брали з прилеглих до лейкоплакії ділянок слизової. Виявлення тканинних антигенів здійснювали за допомогою поліклональних антитіл кроля до вірусу папіломи людини 16-го типу. Результати. У результаті дослідження було вивчено 10 (12 %) ділянок незміненої слизової оболонки, 35 (43 %) зразків лейкоплакії без атипії, 16 (20 %) біоптатів лейкоплакії з дисплазією різного ступеня від SIN 1 до SIN 3; у 21-го (25 %) пацієнта виявлено плоскоклітинний рак. ІГХ-дослідження епітелію слизової оболонки порожнини рота виявило особливості експресії білків, що характеризують проліферативні процеси та вірусні антигени при різних морфологічних проявах лейкоплакії, які показують реплікацію вірусу папіломи людини у проліферуючих клітинах багатошарового плоского епітелію. Висновок. Оскільки кілька факторів можуть бути залучені в пухлинну трансформацію, ми оцінили можливу роль вірусу папіломи людини в розвитку лейкоплакії. Виявлено зв'язок між вірусом папіломи людини та злоякісною трансформацією. Виявлення папіломавірусної інфекції в розвитку лейкоплакії може не тільки визначити його генезис, а і стати морфологічною основою для ефективної профілактики та лікування поширених захворювань слизової оболонки порожнини рота. Роль вірусу папіломи людини в злоякісної трансформації завжди була в стадії обговорення і вимагає подальших досліджень. Ключові слова: лейкоплакія, слизова оболонка рота, імуногістохімія, вірус папіломи людини 16-го типу, Ki-67, Р16INK4а.