Динаміка показників спірометрії та толерантністі до фізичного навантаження у хворих на бронхіальну астму у сполученні з ішемічною хворобою серця i-ii фк в процесі стандартної медикаментозної та спелеотерапії

Abstract

За даними ВООЗ, бронхіальна астма (БА) - друга за поширеністю патологія дихальної системи після хронічної обструктивної хвороби легень. За статистични¬ми оцінками, гцо опубліковані у 2016 році, на БА страждає близько 300 мільйонів чоловік у всьому світі та, згідно прогнозу, якщо процес урбанізації буде продовжуватись с тим самим темпом, цій показнику 2025 році досягне 400 мільйонів чоловік [1,2]. Багатьма дослідженнями доведено, що БА призводить до чисельних ускладнень, високої інвалідізації із втратою працездатності, погіршенням якості життя та його трива¬лості. Все це пов’язується в значній мірі із несвоєчасністю діагностики та лікування не тільки БА, але й супутньої па-тології, частіше заусього, ішемічної хвороби серця (ІХС). На долю раптової смерті внаслідок ІХС доводиться близь¬ко 2/3 випадків смерті від серцево-судинних захворювань [2,3]. До провідних методів діагностики функціонального стану бронхо-легеневої системи відноситься функція зов¬нішнього дихання (ФЗД) - спірографія, яка дозволяє вста¬новити вид та ступень вентиляційних порушень і спряму¬вати лікаря на обрання патогенетично обгрунтованого лікування. Без дослідження ФЗД неможливо верифікува- ти діагноз БА, моніторювати перебіг захворювання і відповідь на функціональні проби та проведене лікування, провести диференціальну діагностику деяких захворю¬вань легенів, окремо тих, що поєднуються із серцево-су¬динною патологією (тобто, коморбідних станів) [ 2,4]. Тому призначення спірографії є обов’язковим (GINA, 2016). Для обструктивних вентиляційних порушень харак¬терно диспропорційне зменшення максимального пото¬ку повітря, що видихається. Воно відобранеє функціо¬нальне та/або органічне звуження дихальних шляхів під час видиху і проявляється зниженням співвідношення FEV1/FVC більш, ніж на 5% від належного. Багатьма дослідниками показана асоціація між зни¬женням швидкісного показника FEV 1 та підвищеним ри¬зиком розвитку серцево-судинних подій [ 2,4,5]. Тому у хворих на БА у поєднанні з ІХС актуальними є питання як ранньої клініко-функціональної діагностики показників ФЗД, так і дослідження серцево-судинного кровообігу. Слід відмітити, що навіть стійке припинення задухи, досягнуте в результаті медикаментозного лікування, не є запорукою повного відновлення функції легеневого ди¬хання, міокарду та центральної гемодинаміки. Процеси відновлення функції цих органів і систем, імунологічної реактивності організму йдуть повільно та частенько запі¬знюються за позитивною динамікою клінічних проявів бронхоспазму [4,5]. З другого боку, все частіше у хворих спостерігається рефрактерність до вживаних лікарських засобів, алергіза- ція, наростання побічних ефектів від вимушено тривало¬го прийому великої кількості медикаментозних засобів, зниження комплаенсу до лікування у зв’язку з високою ціною на лікарські препарати та ін. причин [4,5,6]. У зв’язку з тим, останнім часом все більше уваги при-діляється пошукам шляхів лікування хворих на Б А у по-єднанні із ІХС І-ІІ ФК, що дозволяли б визначити можливі ефективні поєднання медикаментозної та немедикамен¬тозно! терапії зі зменшенням ятрогенного впливу на кар- діореспіраторну систему та які можна було б застосову¬вати, в першу чергу, в амбулаторних умовах. Одним із таких методів, що має позитивний вплив на стан бронхо- легеневої системи при БА є спелеотерапія. Основні ліку¬вальні фактори спелеотерапії: високодисперсний сухий аерозоль природної кам’яної солі певного діапазону (від 0,5 мг/мЗ до 10 мг/мЗ) з контрольованими лікувальними концентраціями (режимами). Основну масу аеродис- персних частинок середовища (більше 80 %) складає рес- пірабельна фракція (1-5 мкм), завдяки чому здійснюється ефективну дію аерозолю навіть у найглибших відділах ди¬хальних шляхів [ 6,7,8,9].