Особливості ураження серця у хворих на системний червоний вовчак (огляд літератури)

Abstract

Резюме. Проведено аналіз вітчизняної та закордонної наукової літератури щодо особливостей ураження серця при системному червоному вовчаку (СЧВ). Дана тема є актуальною, оскільки за даними різних авторів, частота ураження серцево-судинної системи (ССС) при СЧВ становить від 52 до 89%. Смертність при СЧВ в три рази вища, ніж в популяції, при цьому серед її причин ураження ССС займає третє місце після інфекцій та ниркової недостатності. Викладені та проаналізовані результати численних досліджень щодо особливостей клінічної картини, діагностики та лікування хворих СЧВ з переважним ураженням серця. Особливу увагу приділено люпус міокардиту (ЛМ), ендокардиту Лібмана-Сакса, порушенням ритму та провідності. ЛМ частіше дебютує на ранній стадії СЧВ і в більшості випадків клінічно не проявляється, що утруднює його діагностику. ЛМ може призвести до аритмій, порушення провідності, дилатаційної кардіоміопатїї (ДКМП), серцевої недостатності (СН) і раптової смерті. Міокард залучається в патологічний процес за даними аутопсїї у 40-80% випадків, кардіоваскулярні порушення відсутні тільки у 7,5% хворих. Ехокардіографія (ЕхоКГ), speckle¬tracking ЕхоКГ, МРТ серця є необхідними для діагностики активного або перенесеного ЛМ. Рання агресивна імуносупресивна терапія значно поліпшує прогноз. Частота виявлення перикардиту при СЧВ становить 25,6%, за результатами аутопсїї його виявляли в 62,1% випадків. Перикардит, як правило, поєднувався з ендокардитом або з ендомокардитом. Морфологічною основою вад серця, що формуються при СЧВ, є небактеріальний ендокардит Лібмана- Сакса, його частота сягає 73,3%>. Перебіг ендокардиту переважно доброякісний та не викликає суттєвих порушень гемодинаміки. У всіх вікових групах хворих СЧВ частота порушення ритму залишається достатньо високою, їх діагностика утруднена у зв’язку з безсимптомним перебігом і частим приєднанням супутньої серцево-судинної патології.