Застосування методики І. Ponseti при хірургічному лікуванні вродженої клишоногості у дітей

Abstract

У цьому документі висвітлюється сучасний досвід застосування методи ки I.Ponseti при хірургічному лікуванні вродженої клишоногості у дітей. Основна мета дослідження – це зниження частоти ускладнень при хірургічному лікуванні вродженої клишоногості шляхом застосування методики І.Ponseti під час передопераційної підго товки. Актуальність рішення цієї наукової проблеми полягає в тому, що частота ускладнень в різних дослідженнях становить від 3% до 10, а їх причиною найчастіше є надмірне перерозтягнення м’яких тканин з подальшим порушенням їх трофіки. У відстрочено му періоді основним ускладненням є виникнення рецидиву деформації, що також безу мовно пов’язано з ходом хірургічного втручання. З метою зниження частоти таких ускладнень та кращої адаптації м’яких тканин ми почали застосовувати методику І. Ponseti під час передопераційної підготовки у дітей з вродженою клишоногістю. Було використано загально-клінічні, лабораторні, інструментальні (рентгенологіч ний), а також статистичні методи обробки отриманих результатів. Оцінка результатів враховувала відсоток післяопераційних ускладнень та оцінку тяжкості деформації за шкалою Pirani (2004) перед та через 1 рік після хірургічного лікування, за такими критеріями: менше 0,5 – добрі, менше 1,5 – задовільні, менше 2,5 – незадовільні. Статистичну обробку даних проводили методом описової статистики в програмі SPSS 17,0. За достовірну різницю брали результат при p < 0,05. Проведений аналіз лікування 62 дітей (74 стопи) з ідіопатичною вродженою клишоно гістю, що знаходились на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в НДСЛ «Охма тдит» з вересня 2015 по серпень 2018 років. Всі пацієнти розподілені на дві групи: I група – 27 пацієнтів (32 стопи), яким безпосе редньо перед хірургічним лікуванням не застосовувались етапні гіпсування по мето диці І.Ponseti; II група – 35 пацієнтів (42 стопи), яким на етапах передопераційного планування виконувались етапні гіпсування. Середній вік пацієнтів – 4±0,85 років. Пацієнтам II групи виконувались етапні гіпсування за методикою І.Ponseti. Середня кількість склала від 4 до 7 гіпсувань. Завдяки застосуванню даної методики вдалося частково скоригувати аддукцію та супінацію стопи. Пацієнтам в обох клінічних групах було виконане хірургічне втручання на м’яким тка нинах стопи: задньо-медіальний реліз та/або плантарний реліз з фіксацією шпицями Кіршнера та гіпсовою іммобілізацією. Через 3 міс. після хірургічного втручання викону валось видалення фіксаторів під загальним знеболенням. Надалі всім пацієнтам були дані рекомендації щодо ортопедичного взуття, використання ортезів на час сну та періодичне спостереження. Враховуючи результати лікування в обох клінічних групах, можна зробити висновок, що використання методики І.Понсеті на етапах передопераційної підготовки при лі куванні вродженої клишоногості, дає змогу значно знизити частоту післяопераційних ускладнень, почати ранню реабілітацію та зменшити ліжко день.