Психоемоційна характеристика вагітних в результаті використання допоміжних репродуктивних технологій

Abstract

Питання збереження репродуктивного здоров’я нації в Україні стоїть дуже гостро. Психоемоційний стан жінки має особливе значення для пролонгування вагітності та нормального перебігу пологів. Порушення адаптаційно-пристосувальних механізмів, спрямованих на перебудову функціо нальних систем організму під час вагітності та напередодні пологів, а також стан хронічного стресу сприяють зростанню частоти акушерських та перинатальних ускладнень та чинять несприятливий вплив на перебіг вагітності. Метою дослідження було вивчити в динаміці особливості психоемоційного стану у вагітних після ДРТ для вдосконалення тактики антенатального спостереження. Для досягнення поставленої мети в динаміці проспективного спостереження ко мплексно обстежено 299 вагітних жінок, які розподілились наступним чином – до основної групи увійшли 249 жінок, вагітність яких настала в результаті за стосування допоміжних репродуктивних технологій. Контрольну групу склали 50 вагітних з спонтанним настання вагітності та її фізіологічним перебігом, що ставали на облік по вагітності у терміни 6-8 тижнів. Основна група жінок, вагітність яких настала в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій розділено на три групи, в залежності від фактору, який спричинив неплідність. До першої групи увійшли 94 жінок з трубно-перитонеальним фактором безпліддя, другу групу сформували 87 жінок з ендокринним фактором безпліддя, до третьої групи включено 68 жінок, безпліддя яких обумовлено чоловічим фактором. Вагітні досліджуваних груп за віком, сімейним і соціальним станом, місцем проживання були репрезентативними, що дозволило в подальшому судити про розбіжності, зумовлені саме етіологічними чинниками виникнення безпліддя. З метою визначення психоемоційного стану у вагітних досліджуваних груп у режимі скринінгу проводилось клінічне інтерв’ю шляхом заповнення анкет, які вміщували складові питання тестів Спілбергера у модифікації Ю. Л. Ханіна та “Тест відношення вагітної” за методикою І. В. Добрякова. Отримані результати тестування свідчать, що середній бал реактивної тривожності у вагітних основної групи перевищував аналогічний показник контрольної групи і становив: 49 – вагітні с трубно-перитонеальним типом безпліддя, 56 – вагітні з ендокринним типом безпліддя, 44 – вагітні з чоловічим фактором безпліддя, 24 – контрольна група. Відповідно до результатів тестування була виявлена достовірна різниця і в показниках особистісної тривожності. Значення показників особистісної тривожності склали: 51 – вагітні с трубно-перитонеальним типом безпліддя, 54 – вагітні з ендокринним типом безпліддя, 31 – вагітні з чоловічим фактором безпліддя, 31 – контрольна група. Низький рівень особистісної тривожності відмічено у 26 (27,6%) вагітних І групи, 29 (33,3%) вагітних ІІ групи, що достовірно менше у порівнянні з показником вагітних контрольної групи – 33 (66,0%) та ІІІ групи – 33 (48,5%) (р ˂ 0,05). Помірний тип особистісної тривожності відмічено у 46 (48,9%) вагітних І групи і 40 (45,9%) вагітних ІІ групи у порівнянні з показником контрольної групи – 11 (22,0%) (р ˂ 0,05). Помірний тип особистісної тривожності визначався у 25 (36,7%) випадках у вагітних ІІІ групи і достовірно не відрізнявся від показників І, ІІ та контрольної груп (р > 0,05). Високий рівень особистісної тривожності відзначений у 22 (23,5%) вагітних І групи, у 18 (20,8%) вагітних ІІ групи, що достовірно більше у порівнянні з показником вагітних контрольної групи – 6 (12,0%) (р ˂ 0,05). Отже, проведене дослідження психоемоційного стану вагітних після застосування допоміжних репродуктивних технологій виявило відхилення в рівні особистісної та реактивної тривожності та патологічні типи гестаційної домінанти, які притаманні для вагітних основної групи. Враховуючи вищенаведене, ми вважаємо за доцільне залучити до роботи з обстежуваними вагітними психолога з метою корекції виявлених відхилень.