Відмінності жирнокислотного вмісту тканин печінки та головного мозку щурів в експериментальній моделі цукрового діабету 2 типу

Abstract

Анотація. Одним з популярних підходів відтворення моделі цукрового діабету 2 типу (ЦД2) в експерименті є дієта із високим вмістом жиру, оскільки, ключову роль в розвитку інсуліноре- зистентності грає тривала дія підвищеного рівню жирних кислот (ЖК). Метою роботи було вивчення особливостей жирнокислотного вмісту тканин печінки та головного мозку щурів в експериментальній моделі ЦД2. На білих щурах лінії Вістар відтворювали експериментальну модель шляхом 3-х місячної високо-жирової дієти (45% тваринного жиру) із додаванням фрук- този та індукцією стрептозотоцином 25 мг/кг (STZ) - однократно. Контрольну групу (КГ) складали інтактні тварини, які знаходилися на стандартному вигодуванні віварію протягом всього часу експерименту. Дослідження складу ЖК проводили методом газово-рідинної хрома- тографії. Статистичну обробку даних проводили за допомогою ліцензійного пакету IBM SPSS Statistics 23. У щурів з ЦД2 в порівнянні із КГ в тканині печінки і в тканині мозку підвищився вміст насичених ЖК в 1,3 рази (Р<0,05), в основному за рахунок С16:0 – пальмітинової ЖК, знизився вміст ненасичених ЖК в 1,3 рази (Р<0,05), і зменшилася доля поліненасичених ЖК в 1,8 разів (Р<0,05). Однак, в печінці і мозку тварин виявилося різне за спектром коливання складу ЖК. В печінці щурів з ЦД2 у порівнянні з КГ виявили підвищення в 4 рази мірістинової (Р<0,05), в 1,4 рази пентадеканової (Р<0,05) і в 2 рази (Р<0,05) маргаринової ЖК, підвищення в 2 рази (Р<0,05) ліноленової і зменшення в 3,5 рази (Р<0,05) арахідонової. В мозку щурів із ЦД2 підвищився вміст мірістинової та пентадеканової ЖК в 2 рази (Р<0,05), і з’явилася маргари- нова, яка не виявлялася у щурів КГ. Виявили зменшення в 2 рази (Р<0,05) лінолевої, підвищення арахідонової в 2 рази (Р<0,05), та визначили ліноленову, що не було притаманним для щурів КГ. Моделювання ЦД2 шляхом дієти із високим вмістом жиру із додаванням фруктози та ін- дукцією STZ викликає не однаковий перерозподіл жирнокислотного складу органів експеримен- тальних тварин, що необхідно враховувати для призначення терапевтичних схем, мішенями яких є тканинні ЖК, оскільки результати від лікування можуть по-різному відображатися на функціонуванні органів та систем організму.