Удосконалення критеріїв діагнозу системного червоного вовчака

Abstract

Вступ. Критерії діагнозу системного червоного вовчака вперше запропоновані у 1971 році Американською колегією ревматологів. Хоча з того часу їх неодноразово допрацьовували (1982 р., 1997 р.), але, згідно інформації з літературних джерел та з власного клінічного досвіду, нерідко зустрічаються такі ситуації, коли діагноз хвороби є очевидним, але кількість критеріїв недостатня та, навпаки. Мета роботи. Удосконалити критерії діагнозу системного червоного вовчака. Матеріали і методи. У рандомізований спосіб із попередньою стратифікацією за наявністю системного червоного вовчака у дослідження залучено 370 хворих (дослідна група, 331 жінка (89,46 %) і 39 чоловіків (10,54 %), середній вік 41,24 ± 0,63 роки) та інших ревматичних недуг (ревматоїдний артрит, псоріатична артропатія, анкілозивний спондиліт) – 234 хворих (група порівняння, 150 жінок (64,10 %) і 84 чоловіків (35,90 %), середній вік 48,82 ± 0,85 роки), яким проведено впродовж 2010–2018 рр. комплексне клінічно-лабораторне та інструментальне обстеження всіх органів і систем до початку лікування. Аналіз проведено в програмі MS Excel та SPSS на основі таблиць спряженості з обчисленням показників діагностичної і прогностичної цінності (зв’язок вважали достовірним за умов перевищення за модулем коефіцієнтом асоціації 0,5 або 0,3 для коефіцієнта контингенції) та Receiver Operating Characteristic-аналізу. Результати та обговорення. Провівши статистичний аналіз, ми виокремили 14 пунктів, що об’єднують 18 ознак, які з підтвердженою найвищою чутливістю, специфічністю та точністю вказують на системний червоний вовчак, серед яких: «метелик» на обличчі, фотосенсибілізація, серозит (перикардит, плеврит), біль у суглобах, біль у м’язах, підвищення температури тіла, алопеція, синдром А. Г. М. Рейно, ретикулярне ліведо, ураження нервової системи (судоми, психоз), тромбоцитопенія, ураження нирок (протеїнурія, циліндрурія), anti-dsDNA, антинуклеарні антитіла. Ці критерії володіють високою прогностичною здатністю, серед яких поєднання артралгій та наявності anti-dsDNA дозволяє практично із 100-відсотковою імовірністю передбачити наявність системного червоного вовчаку у хворого. З метою встановлення діагнозу «Системний червоний вовчак» хворим необхідно мати три чи більше критеріїв з 14 запропонованих нами, які б виникли одночасно чи один за одним у будь-якому періоді. Висновок. Ми удосконалили критерії діагнозу «Системний червоний вовчак», виокремивши 14 ознак, а саме: «метелик» на обличчі, фотосенсибілізація, серозит (перикардит, плеврит), біль у суглобах, біль у м’язах, підвищення температури тіла, алопеція, синдром А. Г. М. Рейно, ураження нервової системи (судоми, психоз), ретикулярне ліведо, тромбоцитопенія, ураження нирок (протеїнурія, циліндрурія), anti-dsDNA, антинуклеарні антитіла, з яких у хворого повинно бути не менше трьох.