Біоніка як засіб формування інноваційного мислення у студентів медичних університетів

Abstract

У дослідженні проаналізовано теоретичні основи біоніки як міждисциплінарної галузі знань та біоінженерної практики для використання в медичній освіті та клінічній діяльності. Показано, що залучення в навчальний процес біоніки та/або її окремих розділів (теоретичних, практичних) може бути корисним дидактичним засобом для пропедевтики у формуванні основ міждисциплінарного підходу вивчення явищ живої природи з метою проєктування біоінженерних систем та розроблення методів лікування, діагностики захворювань чи реабілітації людини. У дослідженні висвітлено зв’язок методологічних основ біоніки та практики використання її досягнень із завданнями формування в студентів медичних закладів вищої освіти інноваційного мислення, актуального для майбутньої професійної діяльності в командах фахівців під час створення та впровадження технічних розробок біонічного змісту (нейроінтерфейсів, біонічних протезів, апаратів для реабілітації, біоміметичних медичних матеріалів, стратегій обробки медичної інформації тощо). Визначено області перетину властивостей інноваційного мислення та біоніки; обґрунтовано напрямки використання ідей та методів біоніки для медичної освіти. Представлено результати анкетування студентів щодо важливості вивчення біоніки в закладах вищої медичної освіти, на що вказали близько 90% опитаних. Практичним результатом проведеного дослідження є аналіз змісту біоніки та формулювання базових напрямків для впровадження ідей біоніки в освітній процес медичних закладів вищої освіти та практику медичних досліджень; для оптимізації освітнього процесу та розроблення навчально-методичного забезпечення з біоніки. Зокрема, вони підкреслюють доцільність упровадження елективного курсу з біоніки, на що звернули увагу близько 90% студентів, які брали участь у факультативних заходах.