Аналіз значення рівня с–пептиду та шкали diarem для прогнозування повної ремісії цукрового діабету 2 типу після виконання лапароскопічного шлункового шунтування у хворих на морбідне ожиріння

Abstract

Актуальність. Відомо, що збільшення надлишкової маси тіла призводить до суттєвого підвищення показника захворюваності на цукровий діабет (ЦД) 2 типу. Недостатня ефективність консервативних методів лікування таких пацієнтів зумовила необхідність впровадження у клінічну практику баріатричних операцій. Ремісія ЦД 2 типу після виконання лапароскопічного шлункового шунтування (ЛШШ) обумовлена виключенням з процесу травлення початкових відділів тонкої кишки, сприяє зниженню продукції антиінкретинів, а прискорення пасажу їжі в дистальні відділи тонкої кишки стимулює виділення глюкагоноподібного поліпептиду–1. Розвиток так званого «інкретинового» ефекту після її виконання призводить до нормалізації секреції інсуліну та відновлення толерантності до глюкози. Мета роботи – аналіз значення базального рівня С–пептиду та шкали DiaRem для прогнозування повної ремісії ЦД 2 типу у хворих на морбідне ожиріння (МО) після виконання ЛШШ.Висновки. У хворих на морбідне ожиріння після виконання ЛШШ не виявлено різниці між прогнозуванням повної ремісії ЦД 2 типу за даними базального рівня С–пептиду та за даними шкали DiaRem, при цьому доведено доцільність застосування поєднаного аналізу базального рівня С–пептиду та шкали DiaRem.