Вплив профілактичної терапії на показники цереброваскулярної реактивності та маткової гемодинаміки у першовагітних з високим ризиком розвитку прееклампсії

Abstract

Актуальність. Незважаючи на значний прогрес у діагностиці та лікуванні, раннє прогнозування та ефективна профілактика прееклампсії залишаються актуальною проблемою сучасної акушерської практики. Першовагітні жінки перебувають у групі підвищеного ризику розвитку прееклампсії, що зумовлено особливостями матковоплацентарної адаптації та більшою вразливістю ендотеліальної системи. Ціль: оцінити вплив профілактичної терапії на показники цереброваскулярної реактивності та маткової гемодинаміки у першовагітних групи високого ризику розвитку прееклампсії та вивчити взаємозв’язок між параметрами цих систем. Матеріали та методи. Проведено проспективне дослідження 98 першовагітних жінок, серед яких основну групу (n = 68) склали пацієнтки з високим ризиком розвитку прееклампсії. В залежності від застосованої медикаментозної профілактики жінок основної групи розподілено на дві підгрупи: до Іа підгрупи (n = 36) увійшли вагітні, комплексна профілактика прееклампсії яких включала ацетилсаліцилову кислоту (АСК, 150 мг/добу з 11–13 до 35 тижнів вагітності), L-аргінін (3 г/добу до 35 тижнів при збереженні ознак судинних порушень), вагінальний мікронізований прогестерон (400 мг/добу до 33 тижнів); Ib підгрупу (n = 32) склали жінки, які отримували лише АСК (150 мг/добу з 11–13 до 35 тижнів). Контрольну групу (n = 30) сформували вагітні з низьким ризиком розвитку прееклампсії, яким медикаментозну профілактику не проводили. Цереброваскулярну реактивність оцінювали методом доплерометрії очної артерії у II триместрі (20–22 тижні), з визначенням першої (PSV1) та другої (PSV2) пікових систолічних швидкостей, пульсаційного індексу (PI) та співвідношення PSV2/PSV1. Для порівняння враховували гемодинамічні показники в маткових артеріях (PI UtA) в ІІ і ІІІ триместрах. Статистичну обробку проводили із застосуванням методів варіаційної статистики; достовірність результатів вважали при p<0,05. Результати. У Іа підгрупі PI UtA знизився у 1,46 рази – з 1,45 ± 0,06 у II триместрі, до 0,99 ± 0,09 у III триместрі, наближаючись до референтного рівня контрольної групи, що свідчить про нормалізацію матково-плацентарного кровотоку під впливом комплексної профілактики. У Іb підгрупі PI UtA знизився з 1,52 ± 0,07 до 1,04 ± 0,09, проте залишався на 9,5 % вищим, ніж у контрольній групі (ANOVA p<0,001). Доплерометричні показники в очній артерії у II триместрі визначили, що PSV1 достовірно не відрізнялась між групами (p=0,455), що свідчить про базовий рівень центральної гемодинаміки. PSV2 у Іb підгрупі (30,64 ± 1,24 см/с) перевищувала на 7,8 % показники контрольної групи (28,42 ± 1,15 см/с) та на 5,3 % у порівнянні з Іа підгрупою (29,08 ± 1,36 см/с), p<0,001. Аналогічну тенденцію відображало співвідношення PSV2/PSV1: найнижчі значення в контрольній групі (0,846 ± 0,016), проміжні – у Іа підгрупі (0,874 ± 0,019), максимальні – у Іb підгрупі (0,911 ± 0,020; p<0,001. Висновок. Запропонована комплексна профілактика прееклампсії (АСК + L-аргінін + вагінальний мікронізований прогестерон) у першовагітних сприяє стабілізації та поступовій нормалізації матковоплацентарного кровотоку впродовж II–III триместрів та підтримує збалансований цереброваскулярний кровоплин за даними доплерометрії очної артерії. Доплерометричні показники очної артерії (PSV2, PSV2/PSV1, PI OA) відображають стан цереброваскулярної реактивності і корелюють із високорезистентним типом кровотоку в маткових артеріях, що дозволяє оцінювати субклінічну ендотеліальну дисфункцію. Результати свідчать про доцільність використання доплерометрії очної артерії як інструменту моніторингу ефективності профілактичної терапії та раннього прогнозування прееклампсії.