Важливість вивчення вибіркової дисципліни "Клінічна фізіологія дитини" для вдосконалення професійних навичок

Abstract

У статті представлено досвід впровадження вибіркової дисципліни «Клінічна фізіологія дитини» на кафедрі фізіології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Програма дисципліни складена як освітній компонент другого року навчання відповідно до робочого навчального плану підготовки фахівців магістерського рівня вищої освіти галузі знань 22 «Охорона здоров’я» за спеціальністю 228 «Педіатрія» кваліфікації освітньої «Магістр педіатрії», кваліфікації професійної «Лікар-педіатр». Розроблена програма та силабус вибіркової дисципліни «Клінічна фізіологія дитини» відповідають стандартам вищої освіти і навчальному плану підготовки магістрів медицини, ґрунтуючись на такій її структурі: загальна кількість годин – 90, з них практичні заняття – 26 год, лекції – 4 год., самостійна робота – 60 год. Вид контролю успішності навчання – диференційований залік. Для контролю знань студентів було застосовано комплекс стандартизованих методів, що включав тестування, розв’язування ситуаційних завдань і виконання письмових робіт. З метою забезпечення якісної підготовки майбутніх фахівців, навчальна дисципліна була ретельно спланована та структурована, враховуючи актуальні потреби студентів, які прагнуть досконало оволодіти знаннями з фізіології людини та одночасно розвинути практичні навички, що є запорукою успішної професійної діяльності у подальшому. Описаний досвід впровадження змісту навчальної дисципліни демонструє надзвичайну важливість індивідуалізації освітнього процесу в контексті сучасної медичної освіти, акцентуючи увагу на необхідності вдосконалення навчальних програм з урахуванням досягнень медичної науки та клінічної практики. Завдяки глибокому дослідженню закономірностей регуляції вісцеральних систем в дитячому організмі, студенти отримують можливість не тільки обʼєктивно оцінювати ключові показники функціонування дитячого організму, але й суттєво розширюють уявлення про значення фізіології як інтегральної основи для успішного вивчення інших фундаментальних та клінічних медичних дисциплін, що сприяє формуванню цілісного клінічного мислення.