Порівняльна літолітична активність деяких харчових та лікарських рослин

Abstract

Метою представленого дослідження було вивчення літолітичної активності трьох груп рослинної сировини, яка найбільш часто зустрічається в побуті людини. Це лікарські рослини: марена фарбувальна (Rubia tinctórum L.), пирій повзучій (Elymus repens L.); пряно-ароматичні рослини: перець чорний (Piper nigrum L.), м’ята перцева (Mentha piperita L.), імбир лікарський (Zingiber officinale Rosc.) та плодові рослини – горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.), суниця лісова (Fragaria vesca L.), обліпихи крушиновидна (Hippophaё rhamnoides L.) та груша звичайна (Pyrus communis L.). Методологія. Склад каменів, видалених ендоскопічно в інституті урології ім. О.Ф. Возіанова, вивчався методом інфрачервоної спектроскопії. Швидкість розчинення конкрементів вивчалась методом Ячі Л., Беніс С. – шляхом експозиції конкрементів в лектиновмісному екстракті рослин in vitro під контролем зміни маси останніх. Наукова новизна. Вперше досліджено динаміку розчинення фосфатів, уратів, оксалатів в лектиновмісних екстрактах деяких представників трьох груп рослин in vitro. Висновки. Проведене дослідження дозволяє припустити, що прийом марени фарбувальної на фоні харчування їжею з великою кількістю перцю чорного та м’яти перцевої може бути профілактичними засобами при оксалатонурії. Під час уратонурії виправданим може бути застосування чаю з марени фарбувальної на фоні харчування їжею з харчовою добавкою м’яти перцевої та плодів обліпихи та суниць. Механізм впливу екстрактів рослинної сировини на зменшення маси конкрементів можна пов’язати з процесом утворення хелатних сполук з кальцієм. Хелатоутворюючою функцією можуть володіти поліфенольні сполуки. У випадку фосфатонурії доцільним є прийом чаю з марени фарбувальної та використання харчової добавки – імбир лікарський та плодів обліпихи і суниці.