Патогенетично спрямований метод профілактики і лікування вікової макулярної дегенерації

Abstract

Актуальність. Вікова макулярна дегенерація – одна з найпоширеніших причин сліпоти в розвинених країнах, особливо у людей старше 60 років. Прогнозується збільшення захворюваності на ВМД до 288 мільйонів у 2040 році порівняно з 196 мільйонами у 2020 році. Серцево-судинні фактори, куріння, вживання алкоголю, надмірна вага, генетичні чинники, метаболічні порушеннями є факторами ризику розвитку ВМД. Серед метаболічних факторів, що можуть бути пов’язані з прогресуванням ВМД, визначають порушення ліпідного обміну, а також гіперреактивність пуринових рецепторів тромбоцитів. Для лікування ВМД зараз застосовують формулу AREDS2. Необхідні нові терапевтичні стратегії, спрямовані на корекцію метаболічних порушень для уповільння розвитку пізніх стадій ВМД. Ціль: дослідити ефективність вдосконаленого патогенетично спрямованого методу профілактики і лікування вікової макулярної дегенерації. Матеріали та методи. Спостерігали за 40 пацієнтами (80 очей), віком 50-85 років, з ВМД 3 категорії (проміжна ВМД), яких було поділено на 2 групи. До основної групи увійшли 20 пацієнтів (40 очей) 14 жінок і 6 чоловіків, яким було призначено комплексний препарат за стандартною схемою AREDS2, а також фенофібрат (200 мг) і клопідогрелю бісульфат (75 мг). Групу контролю склали 20 пацієнтів (40 очей) -13 жінок і 7 чоловіків. Цим пацієнтам призначали стандартне лікування за AREDS2. Прогресування оцінювалось за результатами ОСТ макулярної ділянки за класифікацією AREDS та контролем МКГЗ. Термін спостереження – 2 роки. Результати. У пацієнтів обох груп спостереження протягом 6 місяців від початку призначеної терапії не було відмічено ознак прогресування. У пацієнтів групи контролю прогресування захворювання було зафіксоване через 1 рік спостереження за обома визначеними критеріями. Зміни на ОСТ спостерігались у 7,5% пацієнтів групи контролю, а зниження МКГЗ - у 5%. У пацієнтів основної групи, які застосовували розширену терапевтичну схему, через 1 рік спостереження було відмічене прогресування за ОСТ ознаками у 2,5% випадків, але не спостерігалось погіршення МКГЗ. Через 2 роки спостереження ознаки прогресування за ОСТ були зафіксовані в основній групі на 50% менше, ніж в контрольній. За МКГЗ прогресування захворювання було виявлене у 15% основної групи і 30% контрольної. Висновки. Дане дослідження доповнило вже існуючі терапевтичні стратегії профілактичного лікування ВМД.