Ефективність лікувально-діагностичних алгоритмів у реабілітаційній програмі жінок після перенесеної гістеректомії з опортуністичною сальпінгектомією з приводу міоми матки

Abstract

Мета дослідження: визначити ефективність програми реабілітаційних заходів у жінок репродуктивного віку з міомою матки в аспекті корекції генітоуринарного синдрому після гістеректомії з опортуністичною сальпінгектомією. Матеріали та методи. Проведено обстеження 160 жінок після гістеректомії з матковими трубами. Досліджено стан урогенітального тракту й урогенітальної дисфункції з використанням системи POP-Q, шкали Barlow, вагіноскопії. Також визначено рН піхвового вмісту, стан мікробіоти слизових із відповідною оцінкою індексу вагінального здоров’я за G. Bochmann, оцінюванням впливу вульвовагінальної симптоматики на якість життя з використанням опитувальника MOS SF-36 у динаміці післяопераційного періоду. Лікувальний алгоритм включав місцеві препарати гіалуронової кислоти, препарати лактобактерій у комбінації з розчином вітаміну D, у разі тяжкого перебігу – топічні естрогени, при вазомоторних проявах – естрадіол 50 мкг/добу і вітамін D 4000 МО щодня або 20 000 МО раз на тиждень. Результати. За 1 рік після оперативного втручання виявлено прояви генітоуринарного синдрому, а саме: гіпотрофія слизової піхви – у 36,3% пацієнток, прояви нетримання сечі – майже у третини пацієнток, пролапс стінок піхви І–ІІ ступеня – у 8,8% жінок, патологічна мікроскопічна картина – у 68,1%. Використання запропонованих алгоритмів у реабілітаційній програмі дозволило нівелювати або зменшити вираженість генітоуринарних симптомів за 5 років після гістеректомії, зокрема знизити частоту вульвовагінальної атрофії на 25%, нормалізувати біоценоз і рН піхвового вмісту, зменшити клінічні прояви порушення сечовипускання – полакіурії та ніктурії на 14% і 12,8% відповідно, відчуття неповного спорожнення сечового міхура на 12,9%, стресової інконтиненції сечі на 17,9%, піхвового пролапсу на 13,3% порівняно з групою зі стандартним післяопераційним веденням. Висновки. Гістеректомія з опортуністичною сальпінгектомією з приводу міоми матки чинить позитивний вплив на якість життя пацієнток шляхом покращення рівня фізичного комфорту завдяки нівелюванню клінічної симптоматики міоми матки. Проте після оперативного втручання фіксуються зміни якості життя, пов’язані з порушеннями у психоемоційній сфері у 49,4% жінок, зокрема – спровоковані маніфестацією генітоуринарного синдрому у 19,3%. Використання запропонованого алгоритму в реабілітаційній програмі дало змогу нівелювати або зменшити вираженість генітоуринарних симптомів