Cфери застосування сучасних автоматизованих методів визначення антимюллерового гормону. Огляд літератури

Abstract

Антимюллерів гормон (АМГ) – глікопептид β-сімейства трансформуючих факторів росту, застосовується в багатьох медичних сферах. Розширюється розуміння біологічної ролі АМГ в нормі і при патології, наприклад, при синдромі полікістозних яєчників (СПКЯ). В даний огляд включені результати аналізу сучасних літературних джерел щодо синтезу та біологічної ролі АМГ у жінок і чоловіків; факторів, що впливають на його рівень; можливостей і обмежень клінічного застосування рівнів АМГ в дитячій ендокринології/урогінекології, репродуктології, діагностиці СПКЯ та інших дисгормональних станів, програмах онкофертильності та діагностиці пухлин статевого тяжа. Ефекти АМГ в організмі жінки: стримування вступання примордіальних фолікулів у ріст, контроль чутливості фолікулів до фолікулостимулюючого гормону, участь у селекції домінантного фолікула, пригнічення активності ароматази в гранульозних клітинах фолікула, регуляція роботи генератора імпульсів гонадотропного рилізинг-гормону. АМГ є важливою складовою прогнозу відповіді на стимуляцію овуляції у безплідних жінок, діагностики некласичних форм СПКЯ, передчасної яєчникової недостатності до розвитку аменореї, інших дисгормональних захворювань, гранульозоклітинних пухлин, прийняття рішень про можливість збереження репродуктивної функції після лікування онкологічних захворювань. В даний час АМГ не може використовуватись як інструмент індивідуалізованого прогнозування віку настання менопаузи, фертильності. Не рекомендовано приймати рішення про застосування кріопресервації ооцитів на підставі лише рівня АМГ. Також розглянуто питання еволюції методів лабораторної оцінки АМГ, що є важливим фактором впливу на клінічне і наукове застосування дослідження. Незважаючи на значне вдосконалення технічних характеристик тест-систем для визначення рівня АМГ, існують обмеження використання цього діагностичного маркера, пов’язані з відсутністю стандартизації. Подолати цей недолік можна шляхом дотримання наступних принципів: не ґрунтувати важливі клінічні рішення лише на рівні АМГ, а використовувати цей показник у сукупності з іншими лабораторними показниками і клінічними даними; дотримуватись послідовного використання однієї автоматизованої тест-системи до введення в лабораторну практику стандарту.