Ризик перинатальних втрат внаслідок парвовірусної інфекції під час вагітності та шляхи їх попередження

Abstract

Перебіг вагітності у інфікованих жінок в умовах ендемічних та епідемічних ситуацій пов’язаний з високим ризиком перинатальних втрат. Проте специфічної етіотропної терапії парвовірусної інфекції не існує. Недостатня реєстрація клінічних форм інфікування, можливий субклінічний або безсимптомний перебіг під час вагітності, відсутність чітких показань для обстеження вимагають впровадження ефективних методик, спрямованих на попередження негативного наслідку парвовірусної інфекції під час вагітності. Безперечно, в умовах сучасних медичних досягнень, здобуття нових знань щодо впливу парвовірусної інфекції дозволяє провести ранню діагностику ПВ19 у вагітних жінок. Зростаюча доступність такої процедури, як внутрішньоутробне переливання еритроцитарної маси, значно поліпшила прогноз щодо виживання для плодів з неімунною водянкою, індукованою ПВ19, проте має багато суперечливих даних, оскільки цей спосіб лікування не забезпечував у повній мірі упередження загибелі плоду. Це зумовило необхідність визначення та розробки критеріїв ефективності для даного методу лікування.Таким чином, з огляду на неухильне зростання частоти перинатальних втрат плода внаслідок парвовірусної інфекції, на сьогоднішній день не є вирішеними проблеми клінічного перебігу вагітності та прогнозування наслідків парвовірусної інфекції для плода у різних термінах вагітності, алгоритм ведення вагітності при можливому інфікуванні ПВ19 є актуальним вивчення цього питання. Вище викладене стало обґрунтуванням для проведення даного наукового дослідження.