Лікарська емпатія в онтологічному, гносеологічному, комунікативному та психологічному вимірах

Abstract

Спираючись на філософський і компаративний підходи, автор виявляє відмінності лікарської емпатії від теоретичної моделі емпатії, що утвердилась в психології. Наголошено, що притаманний психології спосіб розуміння емпатії як індивідуальної здібності людини, визначальної для її поведінки, не вичерпує характеристики емпатії. Людська ситуація, в якій відбувається емпатія, вимагає урахування відносин з Іншим, які мають екзистенціальну і ціннісну основу. Шляхом включення характеристик естетичної емпатії показано, що комплекс ознак емпатії і способи її реалізації можуть бути змінними в залежності від ситуації і контексту. Виявлено елемент творчого начала в емпатичних актах. Автор наголошує гносеологічну емпатію як інструмент наукового соціально-гуманітарного знання і міждисциплінарних наук з вагомою гуманітарною складовою. Гносеологічна емпатія передбачає формування певного пізнавального встановлення, відповідного об’єкту і предмету пізнання – людині і світу її буття. Для характеристики лікарської емпатії залучено низку положень з теоретичної спадщини митрополита Антонія Сурожського (Блума). Думка християнського мислителя щодо людської ситуації як універсальної формує подвійну оптику бачення людини як унікальної індивідуальної особистості і водночас вселюдини, що є передумовою лікарської емпатії.