Роль цитиколіну в корекції порушень церебрального кровотоку у хворих на ішемічну хворобу серця в поєднанні з COVID-19

Abstract

МЕТА. Оцінити вплив цитиколіну на активність церебрального кровотоку й утворення мікроемболічних сигналів (МЕС) через 6 місяців лікування в пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) і коронавірусною хворобою (COVID-19). МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ. Проведено проспективне дослідження за участю 68 хворих на ІХС із підтвердженою ПЛР-тестом COVID-19. До групи I (n=35) увійшли пацієнти з ІХС у поєднанні з COVID-19, які додатково до стандартної терапії цереброваскулярної хвороби отримували цитиколін (500 мг двічі на добу) протягом 6 місяців після випискизі стаціонара. Групу порівняння (група II; n=33) становили пацієнти, які не отримували цитиколін. Визначали церебральний кровоток, пікову систолічну швидкість в екстракраніальних та інтракраніальних судинах, а також виконували 1-годинний транскраніальний моніторинг для виявлення МЕС. Повторне обстеження проводили через 6 місяців. РЕЗУЛЬТАТИ. При первинному обстеженні пацієнтів церебральний кровоток і кількість МЕС не мали достовірних відмінностей. Через 6 місяців відзначено збільшення пікової систолічної швидкості в мозкових артеріях, а також зниження МЕС у пацієнтів, які приймали цитиколін, тоді як у ІІ групі позитивної динаміки цього співвідношення не було. Виявлено прямий зв’язок між С-реактивним білком плазми крові, D-димером і МЕС у пацієнтів обох груп. Через 6 місяців лікування рівні С-реактивного білка та D-димеру знизилися в обох групах однаково. ВИСНОВКИ. Отримані результати покращення мозкової перфузії, стану реології крові завдяки протизапальному ефекту, стабілізувальній функції цитиколіну щодо фосфоліпідних мембран ендотелію мозкових судин, нейронів і гліальних елементів дають змогу використовувати цей препарат у хворих на ІХС у поєднанні з COVID-19 для зменшення негативного впливу останньої на центральну нервову систему.