Особливості побудови індивідуальної програми реабілітації дітей середнього шкільного віку з С-подібним сколіозом 2 ступеню

Abstract

Анотація: сколіоз – поширене ортопедичне захворювання, яке зустрічається у 5-9% дітей. Важкі деформації хребта становлять 0,5-0,6% цих випадків. По мірі прогресування деформації хребта неминуче змінюється форма грудної клітки і тазу. У патологічний процес втягуються серце, легені, органи черевної порожнини та малого тазу, порушується функція дихання та гемодинаміка. У запущених випадках розвивається натягнення нервових корінців, іррадіюючий біль, а у деяких пацієнтів - компресія спинного мозку та спастичні паралічі. Сколіоз типу С має одну дугу викривлення. Він розвивається після травми хребта, туберкульозного спондиліту або як перший прояв сколіозу (ідіопатичний). Ідіопатичний або юнацький сколіоз найбільш поширений у дітей середнього шкільного віку та становить 70-80% від усіх деформацій хребта в педіатрії. Чим раніше розвинувся сколіоз, тобто чим молодший пацієнт, тим більший потенціал росту і більша ймовірність прогресування деформації хребта. Найнебезпечніший вік для розвитку сколіозу – 10-13 років. В статті розглядаються основні проблеми щодо рухливості хребта у осіб з С-подібним сколіозом у дітей середнього шкільного віку, а також подано методику фізичної реабілітації для цього контингенту осіб, яка розроблена шляхом додавання методів постізометричної релаксації, у класичну програму фізичної терапії хворих з С-подібним сколіозом. Запропонована методика сприяє сповільненню прогресування захворювання, збільшує рухливість у всіх відділах хребетного стовпа, зменшення больового синдрому та стабілізацію загального стану. Для того щоб оцінити ефективність розробленої програми фізичної терапії пацієнтів з С-подібним сколіозом, було проведено дослідження 20 пацієнтів, яких спостерігали на базі комунального некомерційного підприємства Київський діагностичний центр дитячий Дарницького району м. Києва.