Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/1192
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorСимоненко, Г. Г.-
dc.contributor.authorДоморацький, О. Е.-
dc.contributor.authorСтефанюк, М. О.-
dc.contributor.authorДубініна, Л. В.-
dc.contributor.authorМокринський, Р. А.-
dc.date.accessioned2019-12-08T20:31:12Z-
dc.date.available2019-12-08T20:31:12Z-
dc.date.issued2019-
dc.identifier.citationDOI: https://doi.org/10.30978/UNJ2019-2-66uk_UA
dc.identifier.issn1998-4235 (Print)-
dc.identifier.issn2522-1183 (Online)-
dc.identifier.urihttp://ir.librarynmu.com/handle/123456789/1192-
dc.description.abstractПроаналізовано чотири клінічні випадки синдрому Гійєна—Барре у двох жінок та двох чоловіків, які перебували на стаціонарному обстеженні та лікуванні у Київській міській клінічній лікарні No 6. У перших двох випадках короткий курс (2 тиж) стаціонарного лікування був пов’язаний із загальним середньої тяжкості станом пацієнтів, у яких симптоми обмежувалися порушеннями руху та чутливості у кінцівках. Слабкість у кінцівках і порушення ходи розвивалися поступово. Хворі зверталися до невролога не відразу після появи скарг. Електронейроміографічне обстеження мало вирішальне значення для встановлення діагнозу в цих випадках. У двох спостереженнях захворювання розвинулося після перенесених вірусних інфекцій, в одному випадку — на тлі перенесеного оперативного втручання після травми, в іншому випадку етіологію не визначено. У третьому і четвертому випадках його перебіг був тяжким. Характерними були скарги з залученням черепної іннервації, зокрема, на порушення ковтання. Тяжкість стану швидко наростала з розвитком периферичного тетрапарезу до тетраплегії та неефективності зовнішнього дихання. Стан свідомості пацієнтів майже не порушувався, і навіть при масивному ураженні черепних нервів хворі були доступні контакту через збережені рухи очима або пальцями стоп чи кистей. При виборі методу лікування у наших умовах більш доступним було застосування імуноглобуліну людини (Біовен). Препарат слід призначати на ранній стадії захворювання. Стаціонарне лікування у тяжких випадках тривало понад 3 міс. Окрім штучної вентиляції легень, вирішальне значення для сприятливого прогнозу мали масаж, зміни положення тіла кожні 1—2 год, лікувальна фізкультура, заняття з логопедом, міостимуляція, ампліпульс-терапія. Вкрай важливою була психотерапія: боротьба з депресією, психоло- гічна підтримка і формування позитивної мотивації у хворого.uk_UA
dc.language.isootheruk_UA
dc.publisherУкраїнський неврологічний журналuk_UA
dc.relation.ispartofseriesNo 2—3.— С. 66—73.;-
dc.subjectгостра ідіопатична полінейропатіяuk_UA
dc.subjectсиндром Гійєна—Барреuk_UA
dc.subjectінфекційна полінейропатіяuk_UA
dc.subjectвисхідний параліч Ландріuk_UA
dc.subjectсиндром Міллера—Фішераuk_UA
dc.subjectімуноглобулін людини класу Guk_UA
dc.titleДосвід діагностики та лікування синдрому Гійєна — Барре з різним клінічним перебігомuk_UA
dc.title.alternativeExperience in the diagnosis and treatment of Guillain—Barre syndrome with different clinical courseuk_UA
dc.title.alternativeОпыт диагностики и лечения синдрома Гийена—Барре с разным клиническим течениемuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Наукові публікації кафедри неврології

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Symonenko.pdf134,76 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.