Стан тромбоцитарно-плазмового гемостазу у хворих на ішемічну хворобу серця в поєднанні з гіпертонічною хворобою та мікроальбумінурією

Abstract

Артеріальна гіпертензія (АГ) є незалежним фактором ризику серцево-судинних та цереброваскулярних захворювань і тому залишається однією з актуальних проблем сучасної медицини (Кривенко В. І. та ін., 2016; J. Kishore et al., 2016). За даними офіційної статистики в Україні зареєстровано понад 10 млн. хворих на АГ, що складає третину дорослого населення країни (Целуйко В. Й., 2016). АГ пов'язана з підвищеним ризиком розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) та часто з нею поєднується (Ganshen Zhang et al., 2018; Мороз Г.З. та ін., 2017; Саханда І. В. та ін., 2017; Fabian Sanchis-Gomar et al., 2016). Питома вага ІХС в структурі серцево-судинних захворювань в Україні складає 27,5 %, АГ - 41,2 %, причому за 20 років поширеність цих хвороб зросла в 3,3 та 3,6 рази відповідно (Коваленко В. М., 2016). Незважаючи на великий обсяг наукових досліджень, більшість аспектів патогенезу есенціальної АГ, особливо при її поєднанні з ІХС, залишаються остаточно не з'ясованими (Бокарев И. Н., 2015). На сьогодні доведено роль системи плазмового та тромбоцитарного гемостазу в розвитку та прогресуванні ІХС, проте потребує уточнення особливості змін гемостазіологічних показників при коморбідому перебігу ІХС на тлі гіпертонічної хвороби (ГХ) (Федотова Л.А., 2014). Останнім часом особлива увага приділяється стратифікації факторів ризику при ГХ. Одним із найбільш несприятливих серед них є мікроальбумінурія (МАУ) - важливий маркер ймовірності розвитку серцево-судинних ускладнень, у тому числі фатальних (Hai Yu et al., 2017; F.Xia et al., 2015). Про це свідчить тісна залежність МА У від ураження основних органів-мішеней при АГ (Зелвеян П. А., Дгерян Л. Г., 2014). Навіть мінімальне підвищення екскреції альбуміну з сечею асоціюються зі значним зростанням ризику несприятливих кардіоваскулярних подій, а прогресуюче збільшення рівня МАУ обумовлює додаткове підвищення серцево-судинного ризику (Грона Н. В., 2014). Крім цього, МАУ визнана найбільш ранньою (доклінічною) ознакою ураження нирок при АГ (Currie G., Delles C., 2014). У сучасних клінічних рекомендаціях з діагностики та лікування АГ визначена доцільність проведення тесту на МАУ. Так, відповідно до нових рекомендацій Американського товариства кардіологів щорічний скринінг на МАУ доцільно проводити всім хворим на АГ високого додаткового ризику (Whelton P. K. et al., 2017). У свою чергу, в рекомендаціях Европейського товариства кардіологів визначено, що скринінг на наявність МАУ необхідно проводити всім хворим на АГ високого ризику, і в першу чергу пацієнтам, що страждають на цукровий діабет або мають захворювання нирок та підвищений артеріальний тиск (Williams B. et al., 2018).На сьогодні недостатньо з'ясовано взаємозв’язок МАУ, як маркера серцево-судинного ризику, та гемостазіологічних змін у пацієнтів з ІХС в поєднанні з ГХ. Існують лише поодинокі роботи, які свідчать про те, що у хворих з МАУ процеси гемокоагуляції зазнають суттєвих змін (Aysun АуЬаІ КШІ^ип є! бі., 2018; Raghupathi A., Penchalaiah. R., 2018; Massicotte-Azamюuch D. et б!., 2017). В той же час комплексне обстеження хворих на ІХС з ГХ із урахуванням стану тромбоцитарного та плазмового гемостазу дотепер не проводилось. Не вивчено прогностичне значення МАУ та змін різних ланок гемостазу у пацієнтів на ІХС, що перебігає на тлі ГХ. Таким чином, узагальнення наведених даних свідчить про актуальність вивчення гемостазіологічних змін у хворих на ІХС в поєднанні з ГХ залежно від наявності МАУ, що обґрунтовує доцільність проведення даного наукового дослідження.