Клініко-рентгенологічні особливості ремоделювання аутологічних кісткових трансплантатів та ксеногенних кістково-заміщуючих матеріалів у пацієнтів з дефектами кісток лицевого черепу при застосуванні плазми збагаченої факторами росту

Abstract

Заміщення дефектів щелеп, що виникають внаслідок хронічних запальних процесів, перенесених операцій і травм є актуальною проблемою щелепно-лицевої хі-рургії. Основними видами кісткових трансплантатів, що застосовують в клінічній практиці для вирішення цієї задачі є ауто -, аллотрансплантати та ксено-генні кістково-заміщуючі матеріали. Мета даного дослідження. Вивчити на основі об’єктивних клінічних та томографічних критеріїв особливості репаративної регенерації, резорбції та ремоделювання ксеногенних та аутологічних кістко-вих трансплантатів, які застосовували самостійно або у поєднанні з плазмою збагаченою факторами ро-сту, у пацієнтів із дефектами кісток лицевого черепу у віддалені строки після проведення реконструктив-них кістково-пластичних операцій. Матеріалом даного дослідження були 90 хворих ві-ком від 16 до 60 років (середній вік 37,6±13,4 років). Пацієнтів було розділено на 3 рандомізовані групи, залежно від методу хірургічного лікування, що був за-стосований. В першій групі для заміщення дефектів застосовували ксеногені кістково-заміщуючі матері-али (Tutobone®, Gernamy, Alpha-Bio’s Graft, Israel) або фрезероані блоки (Ilaya, Україна), в другій групі для заміщення дефектів використовували аутологічні кісткові трансплантати отримані з гребеня клубової кістки, в третій групі дефекти заміщували кістко-вими аутотрансплантатами в поєднанні із плазмою, збагаченої факторами росту PRGF Endoret, BTI (Vitoria, Іспанія). Встановлено, що в процесі репаративної регенерації та перебудови аутологічні та ксеногенні кісткові трансплантати частково втрачали свій об’єм при чому швидкість і виразність післяопераційної резорб-ції характеризувалася значною варіативністю. рансплантату відбувались виразні зміни пов’язані із збільшенням рентгенологічної щільності кістки. Отримані результати свідчать про можливість диференційованого та персоналізованого підходу у виборі методу кісткової пластики в кожній конкрет-ній ситуації, враховуючи отримані дані про переваги і недоліки кожного із запропонованих методів та про-довження досліджень для більш чіткого визначення показань, протипоказань та границь застосування кожного із цих методів.