Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/10196
Назва: Участь ходаків Волині у виБорі земельних ділянок для переселення на південь України
Інші назви: The participation Volyn’s goers in the selection of land for resettlement in South Ukraine
Автори: Розовик, О. Д.
Rozovyk, O.
Ключові слова: Обезземелення селян, ходоки, орні землі, переселення, освоєння територій.
Landless farmers, goers, arable land, resettlement, mastering of the territory.
Дата публікації: 2016
Короткий огляд (реферат): Поставлено мету дослідити маловивчену в історичній науці участь ходаків в допомозі організації переселенського руху в УСРР у 1920–х – початку 1930–х рр. Зазначається, що ходацтво як явище з’явилося у Російській імперії в середині ХІХ ст. Ходаками називалися люди, яких сільські громади обирали і посилали до повітових, губернських та інших адміністрацій з дорученням домагатися вирішення тих чи інших соціальних, економічних, культурних та інших питань, які, внаслідок різних причин, не вирішували органи влади. Ходаки брали участь і в переселенських процесах, які активно розпочалися у Російській імперії після скасування кріпосного права (1861 р.) й тривали включно до початку Першої світової війни. У період Столипінської аграрної реформи у ходацькому русі у східні райони Російської імперії щорічно брало участь 90–120 тис. ходаків. Головне завдання, яке вирішували ці посланці від сільських громад, був вибір нових територій для переселення на них малоземельних селян і, найголовніше, вибір придатних для ведення сільського господарства земель. З новою хвилею переселенського руху в Україні на початку 1920–х рр., відродився і ходацький рух, у тому числі й на Волині. За рішенням місцевих переселенських комісій, кожна сільська громада, де було безземельне селянство і яка отримала право на переселення у республіканський та Всесоюзний колонізаційні фонди, обирала ходаків. Як правило, один ходак обирався від 5–8 і більше сімей. Вони обстежували ділянки землі, виділені їхнім односельчанам під поселення і або давали дозвіл на переїзд сім’ям, або відмовлялися від них, якщо ці землі були непридатними для ведення сільського господарства. Вже розпочинаючи з 1921 р., з сіл Волині у південні райони республіки щорічно відправлялося по декілька сотень ходаків. Вони вибирали землі під поселення й, у значній мірі, допомагали державним органам влади успішно виконати план переселення малоземельного селянства Волині на вільні землі Півдня України. Its objective is to explore lesser known in history goers’ (hodaky) participation in helping of the resettlement movement in the USSR in the 1920s – early 1930s. It says that goers’ movement (hodatstvo) as the phenomenon appeared in the Russian Empire in the mid–nineteenth century. Goers (hodaky) called people who were chosen by rural communities and sent to the country’s, provincial’s and other administration with the request to seek the solution of certain social, economic, cultural and other issues that the authorities did not solve for various reasons. Goers took part in the resettlement process, which actively began in the Russian Empire after the abolition of serfdom (1861) and continued through the beginning of The First World War. Annualy there were by 90–120 thousands goers, which participated in the goer’s movement to the eastern regions of Russian Empire during the Stolypin agrarian reform. The main task of these messengers of rural communities was a choice of new areas for relocation of these landless farmers and, most importantly, the choice of suitable farming land. The goer’s movement was revived with the beginning of a new wave of resettlement movement in Ukraine in the early 1920s, including Volyn region. By decision of the local resettlement committees, each rural community, where there were landless peasants and which eligibled for resettlement in Republican and All–Union colonization funds, elected goers. Typically, each goer was elected by 5–8 or more families. They examined the land allocated to their fellow–villagers for settlement and gave permission to move families or refuse it if the land was unsuitable for agriculture. Annually few hundred goers were seted off to the southern regions of the republic by Volyn’s villages starting from 1921. They chose the land for the settlement and, to a large extent, helped state authorities successfully implement the plan of resettlement Volyn’s landless peasants to vacant land in the south of Ukraine.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/10196
Розташовується у зібраннях:Наукові видання кафедри філософії, біоетики та історії медицини

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Розовик-Гілея-111-.pdf884,6 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.