Маркери ремоделювання міокарда у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та надмірною масою тіла або ожирінням

Abstract

При артеріальній гіпертензії (АГ) прозапальні та протизапальні цитокіни можуть бути використані в якості маркерів важкості перебігу захворювання та ризиків розвитку ускладнень. Мета дослідження: аналіз ролі інтерлекіну-10 (ІЛ-10) та інтерлейкіну-1β (ІЛ-1β) як маркерів ремоделювання міокарда у пацієнтів з АГ та надмірною масою тіла або ожирінням. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 103 пацієнти з АГ (60 жінок та 43 чоловіка). Середній вік учасників дослідження становив 53,21±8,5 року, середня тривалість АГ – 8,2±6,3 року. Пацієнтів було розподілено на дві групи за рівнем ІЛ-10. До першої групи увійшли 80 (78%) пацієнтів з АГ та індексом маси тіла (ІМТ) ≥25 кг/м2, які мали нормальний рівень ІЛ-10 (до 32 пг/мл), до другої групи включено 23 (22%) особи з підвищеним рівнем протизапального цитокіну. Також учасників дослідження було розподілено на дві групи за рівнем цитокіну. До першої групи увійшли 74 (72%) хворих на АГ з надмірною масою тіла або ожирінням (рівень ІЛ-1β становив до 11 пг/мл), до другої групи – 29 (28%) пацієнтів з підвищеним рівнем ІЛ-1β. Усім досліджуваним було виконано антропометричне вимірювання, клініко-лабораторне дослідження та визначення рівня протизапального цитокіну ІЛ-10 і прозапального цитокіну ІЛ-1β шляхом імуноферментного аналізу. Результати. Було отримано різнорідні дані щодо рівнів прозапального та протизапального цитокінів (відповідно ІЛ-1β та ІЛ-10). Виявлено, що рівень ІЛ-10 не залежить від віку пацієнтів та тривалості перебігу АГ, проте є прямий зв’язок рівня протизапального цитокіну та ІМТ (35,8±5,7 кг/м2 проти 32,4±5,7 кг/м2 ;р<0,05) із рівнем глікемії натще (r=0,3; р<0,05). Також зазначено, що пацієнти з АГ та підвищеним ІМТ мають у середньому вірогідно довший інтервал QT (0,40±0,07 с проти 0,36±0,04 с; р<0,05). Визначено, що 13% пацієнтів з підвищеним рівнем протизапального цитокіну мали подовження інтервалу QT. У 39% випадків виявлено підвищення індексу маси міокарда лівого шлуночка (вдвічі частіше серед жінок). Визначено прямий кореляційний зв’язок між рівнем гомоцистеїну та прозапальним (r=0,31; р<0,05) і протизапальним цитокіном (r=0,47; р<0,05). Водночас пацієнти з підвищеним рівнем ІЛ-1β мали прямий кореляційний зв’язок з індексом маси міокарда лівого шлуночка (r=0,42; р<0,05) та середньодобовим середнім артеріальним тиском (r=0,85; р<0,005). Висновки. Протизапальний цитокін ІЛ-10 має більшу прогностичну значущість, ніж прозапальний цитокін ІЛ-1β. Збільшений рівень ІЛ-10 у пацієнтів з АГ та ІМТ ≥25 кг/м2 може свідчити про адаптаційну реакцію імунної відповіді організму. Високий рівень ІЛ-10 у даного контингенту пацієнтів асоціюється з гіршим контролем рівнів артеріального тиску та може розглядатись як предиктор розвитку серцевих аритмій.