Мультисистемна атрофія під маскою гострого порушення мозкового кровообігу

Abstract

Мультисистемна атрофія (МСА) — рідкісне спорадичне прогресуюче нейродегенеративне захворювання з групи α-синуклеїнопатій, що характеризується поєднанням мозочкового та паркінсонічного синдромів із проявами автономної дисфункції. Морфологічною основою МСА є накопичення патологічного α-синуклеїну в олігодендроцитах із формуванням гліальних цитоплазматичних включень. Поліморфність клінічних проявів і часте імітування судинної патології зумовлюють складність ранньої діагностики МСА. У статті представлено клінічний випадок пацієнта, госпіталізованого з підозрою на гостре порушення мозкового кровообігу у вертебро-базилярному басейні. За результатами нейровізуалізації гостру судинну патологію виключено. Детальний аналіз анамнезу та неврологічного статусу виявив поступове прогресування мозочкової (атаксія, інтенційний тремор, дизартрія), паркінсонічної (брадикінезія, ригідність, тремор спокою) та автономної симптоматики (імперативні поклики до сечовипускання). Відповідно до сучасних критеріїв, запропонованих Movement Disorder Society (2022), клінічна картина відповідає рівню «clinically established MSA» з переважанням мозочкового фенотипу (MSA-C) та елементами паркінсонізму. Представлений випадок підкреслює необхідність комплексного клінічного підходу, ретельного аналізу прогресування симптомів і врахування автономної дисфункції при диференційній діагностиці пацієнтів із виникненням гострого вестибулярного синдрому. Своєчасне використання сучасних діагностичних критеріїв сприяє підвищенню точності діагностики МСА на ранніх стадіях та оптимізації подальшої тактики ведення пацієнтів.