Наукові основи використання методології сканування горизонту для виявлення ранніх сигналів у сфері охорони здоров’я

Abstract

У статті представлено систематизований аналіз сучасних міжнародних підходів до застосування методології сканування горизонту (Horizon Scanning, HS) у сфері охорони здоров’я та фармацевтичному секторі. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі раннього виявлення інноваційних медичних технологій у процесах стратегічного планування, бюджетного прогнозування та прийняття управлінських рішень. Метою роботи є узагальнення міжнародного досвіду функціонування систем Сканування горизонту та визначення структурних елементів, що мають потенціал для використання в Україні. Дослідження виконано у форматі систематизованого огляду літератури відповідно до рекомендацій PRISMA 2020. Пошук здійснено в бібліографічній базі медичних даних PubMed за період 2019–2025 рр. За результатами первинного пошуку ідентифіковано 288 публікацій, після двохетапного скринінгу до якісного аналізу включено 128 джерел. Встановлено, що Сканування горизонту від інструмента раннього виявлення лікарських засобів до комплексного інтегрованого механізму стратегічного управління інноваціями. Визначено, що сучасні моделі Сканування горизонту базуються на поетапному процесі, який включає ідентифікацію сигналів, їх фільтрацію, пріоритизацію, оцінку впливу та використання результатів у прийнятті управлінських рішень. Виокремлено спільні характеристики міжнародних моделей: багаторівневу систему фільтрації та пріоритизації сигналів, інтеграцію з процедурами оцінки медичних технологій, міжінституційну координацію, використання мультидисциплінарних експертних підходів та впровадження цифрових і AI-інструментів. Додатково встановлено, що застосування автоматизованих інструментів аналізу даних підвищує ефективність процесу Сканування горизонту, зокрема забезпечує скорочення обсягу ручної обробки інформації та підвищення точності виявлення релевантних сигналів. Показано, що використання цієї методології сприяє зниженню невизначеності під час планування впровадження інновацій, оптимізації розподілу ресурсів, підвищенню обґрунтованості управлінських рішень та поліпшенню прогнозування впливу нових медичних технологій на систему охорони здоров’я.