Характер ранніх гестаційних ускладнень у вагітних із хронічними гастритами

Abstract

Мета дослідження – визначити за даними ретроспективного аналізу характер і частоту ранніх гестаційних ускладнень вагітності в жінок із хронічними гастритами. Матеріали та методи. Клініко-статистичний аналіз був здійснений за результатами оцінки медичної документації 200 вагітних, з яких 100 жінок (1 група) мали вказівки на наявність хронічного гастриту і 100 пацієнток (2 група) були без нього. В рамках аналізу оцінювали соціальний, гінекологічний, репродуктивний анамнез, наслідки попередніх вагітностей, перенесені захворювання, перебіг даної вагітності і результати її завершення. Статистичний аналіз результатів проводився в пакеті MedStat (2004–2017). Для кількісних ознак розраховувалося середнє значення і стандартне відхилення показника, для порівняння між групами використаний критерій Стьюдента. Для якісних ознак розраховувалася їх частота (%), порівняння частот проводилося за критерієм хі-квадрат. Для кількісної оцінки клінічного ефекту розраховувався показник відносного ризику (ВР) і його 95 % довірчий інтервал (95 % ДІ). Критичний рівень значущості прийнятий за 0,05. Результати дослідження та їх обговорення. Вік вагітних коливався від 19 до 45 років. Середній вік вагітних із хронічними гастритами склав (29,8±5,6) року, у 2 групі – (30,5±5,9) року, тобто статистично значущої різниці не було (р>0,005). В 1 групі було 30,0 % першовагітних і 70,0 % повторновагітних жінок, у 2 групі, відповідно, 44,0 % і 56,0 %. При проведенні порівняння даних гінекологічного та репродуктивного анамнезу статистично значущої різниці між групами не виявлено (p>0,05). Частота і характер екстрагенітальної патології в двох групах були порівнянні (p<0,05 за всіма патологіями). При проведенні аналізу характеру і частоти ранніх гестаційних ускладнень у вагітних двох груп виявлено статистично значимо (p=0,006) велику частоту для пацієнток 1 групи проявів раннього гестозу (блювання вагітних). Частота загрози переривання вагітності для пацієнток із хронічними гастритами була вищою (p=0,04), ВР=2,0 (95 % ДІ 1,1–3,8) порівняно з пацієнтками без них. Для вагітних 1 групи також була вищою (p<0,001) частота самовільного викидня, ВР=8,5 (95 % ДІ 3,1–23) порівняно з пацієнтками 2 групи. Статистично значимої різниці частоти завмирання вагітності не виявлено (p>0,05). Висновок. У вагітних із хронічними гастритами достовірно вища частота ранніх гестаційних ускладнень, особливо таких форм, як блювання вагітних, загроза переривання вагітності й самовільний викидень, порівняно з вагітними, які не мають гастритів.