Вторинна неврогенна прозопалгія у неврологічній клініці

Abstract

Прозопалгія є однією з найпоширеніших больових синдромів краніофаціальної ділянки. У клінічній практиці лікування лицевого болю на долю неврогенних прозопалгій доводиться 25-30% випадків. Метою дослідження було оцінити клінічні, лабораторні та функціональні показники пацієнтів з вторинною неврогенною прозопалгією в умовах неврологічного відділення. Ретроспективно проаналізовано історії хвороби 21 пацієнта (17 (81,0%) жінок і 4 (19,0%) чоловіки) з синдромом вторинної неврогенної прозопалгії. Оцінювали клінічну картину, дані загальних аналізів крові та сечі, біохімічного дослідження крові, нейровізуалізаційних, електрофізіологічних та ультразвукових методів дослідження. Орієнтовне порівняння ретроспективних якісних показників пацієнтів оцінювали простими математичними методами. Було показане переважне ураження І гілки трійчастого нерва справа у жінок похилого віку при постгерпетичній невралгії, у той час як інші чинники вторинної невралгії ІІ та ІІІ гілок трійчастого нерва частіше викликали лівобічне ураження. Серед первинних захворювань фігурували: герпетичний гангліоніт, злоякісна пухлина сечового міхура з герпетичним ускладненням, гайморит, стоматологічні захворювання, менінгоенцефаліт, атеросклеротична дисциркуляторна ецефалопатія, струс головного мозку. Були оцінені особливості клінічної картини кожного з випадків, а також характерні супутні групи симптомів, серед яких визначались цефалгічний, астеноневротичний, вестибуло-атактичний, вегетативна дистонія, пірамідний синдроми. Серед проведених загальних та функціональних досліджень увагу привернуло збільшення ШОЕ майже у половини хворих, навіть без загострення основного захворювання, а також наявність метаболічних змін міокарду на електрокардіограмі у 47,6% випадках, у тому числі у відносно молодих осіб. Таким чином, проблема вторинної неврогенної прозопалгії, не дивлячись на лікування сучасними засобами, залишається актуальною.