Геометричні та гемодинамічні зміни лівих відділів серця у хворих з безтофусною формою подагри з артеріальною гіпертензією та їх корекція кверцетином

Abstract

Метою дослідження було вивчення геометричних і гемодинамічних змін лівих відділів серця у хворих із безтофусною формою подагри в поєднанні з артеріальною гіпертензією (АГ) порівняно з хворими, в яких діагностовано лише подагру або АГ. Проведено комплексний аналіз предикторів розвитку діастолічної дисфункції лівого шлуночка (ДД ЛШ) у хворих з поєднаною патологією. Запропоновано нову схему лікування цих хворих із додатковим включенням до базисної терапії рослинного препарату кверцетину й оцінено його ефективність. Було обстежено 121 пацієнта і розділено на три групи дослідження. До 1-ї групи увійшли хворі з АГ (38 осіб), до 2-ї – хворі на подагру, які не мали тофусів (20 осіб), до 3-ї – пацієнти з безтофусною формою подагри й АГ (63 особи). Окрім того, пацієнти 3-ї групи були розділені на дві групи лікування. До основної групи лікування входили 43 хворих, які, окрім антигіпертензивної (лозартан та амлодипін) і гіпоурикемічної (алопуринол) базисної терапії, додатково приймали кверцетин. Контрольну групу становили 20 хворих, які перебували лише на базисній терапії. Усім хворим вимірювали артеріальний тиск, визначали рівень сечової кислоти (СК) та проводили ехокардіографічне дослідження серця. Хворі з безтофусною формою подагри в поєднанні з АГ мають більш виражені геометричні зміни лівого шлуночка зі збільшенням його камер та об’ємів і лівого передсердя (ЛП) порівняно з хворими лише на подагру. Під час аналізу хворих за типами геометрії ЛШ виявлено, що в 3-й групі в 33,3 % випадках переважає найнесприятливіший тип – концентрична гіпертрофія ЛШ (ГЛШ) проти 15,8 % у 1-й групі та 5 % у 2-й групі. Діастолічна дисфункція ЛШ була виявлена в 3-й групі у 92,1 % випадків проти 68,4 % серед хворих 1-ї групи та в 60 % у хворих 2-ї групи. Основними предикторами ДД ЛШ є тривалість подагри та маса міокарда ЛШ. Додаткове включення кверцетину до базисної терапії сприяє регресії ГЛШ, поліпшенню ДД ЛШ, зниженню середнього рівня СК на 33,7 % та дає гіпотензивний ефект зі зниженням систолічного тиску на 5,5 %, а діастолічного – на 3,6 %.